Якщо «ДНР» увійде до складу РФ на правах республіки, від РФ може незабаром нічого не залишитися

«ДНР» може увійти до складу Росії як окремий суб’єкт і зберегти слово «республіка» у назві, за прикладом Татарстану. Про це заявив очільник псевдореспубліки Денис Пушилін. Однак навряд чи Москва погодиться зробити собі такий постріл у ногу. Не через якісь етичні уявлення, звісно – де Москва, а де етичні уявлення. А через те, що таке рішення може коштувати їй самого існування імперії.

Нагадаємо, з 83 суб’єктів Російської Федерації у межах її визнаних кордонів республіками є 21. Республіки охарактеризовані в Конституції РФ як держави, проте це не означає наявність у них державного суверенітету, а «лише відображає певні особливості їх конституційно-правового статусу, пов’язані з факторами історичного, національного та іншого характеру». Республіки приймають власні конституції та мають право встановлювати свої державні мови. Усі ці республіки – від Адигеї до Чуваської – є національно-державними утвореннями. Такими собі державами без державності – за правління Путіна всі паростки федералізму було знищено на пні, тепер навіть у Татарстані, який ще в 1990 році проголосив декларацію про суверенітет, а в 1991 році – державну самостійність, яку підтвердив референдум 1992-го. Невдовзі Татарстан відмовився підписати федеративний договір і навіть ухвалив власну конституцію, у якій було визначено пріоритетність законів Татарстану над законами РФ. Звісно, Москва попри проголошене єльцинське ««беріть стільки суверенітету, скільки зможете проковтнути» активно протидіяла реальній незалежності Татарстану, використовуючи всі можливі важелі впливу, тому 1994 р. з РФ було укладено Договір про взаємне делегування повноважень, згідно з яким Татарстан став об’єднаною з Росією асоційованою державою з конфедеративним статусом. Протягом 1999–2005 рр. Кремль щорічного вносив зміни до конституції Татарстану, «приводячи її у відповідність до конституції РФ». Таким чином з конституції республіки зникли згадки про встановлення відносин з іноземними державами, про створення національного банку тощо. Суверенітет Татарстану дедалі більше ставав номінальним, і зараз ми спостерігаємо завершення цього процесу – максимум 1 січня 2023 р. президент Татарстану офіційно називатиметься главою, оскільки президент у Росії може бути лише один. Тому, якщо нічого не зміниться, дуже скоро Татарстан, на який рівняється Пушилін, не виділятиметься на тлі інших «республік» РФ.

Проте афера з Кримом поламала цю «національно-республіканську» закономірність – навіть якщо винести за дужки сам спосіб «надбання» цієї території, бо всі свої території Москва здобула одним способом, лише ступінь кривавості може варіюватися. Хай там як, але Крим, де навіть після окупації та анексії залишилося три державні мови, аж ніяк не є республікою кримських татар та українців (хто на них там узагалі зважає). Це вже створило небезпечний прецедент. Але прийняття до складу РФ ще й «ДНР» узагалі може добити імперію – адже, за офіційною версією Кремля, там живе «народ Донбасу», котрий ставить у глухий кут навіть найбільш відбитих пропагандистів, варто лише їх запитати про мову цього народу і відмінність між жителями «ДНР» та «ЛНР». Так звані «донбасяни» – це формація такого самого штибу, що й, наприклад, «народ Орловщини» чи «народ Ленінградської області». Дуже небезпечні аналогії, враховуючи те, що в імперії стають сильнішими відцентрові тенденції, і якомусь «народу Томської області» може захотітися мати свою республіку. А такі республіки, як показує досвід останніх років, можуть дрейфувати від незалежності до поглинання іншими державами – не тими, на чиїй території утворилися. Власне, тому Кремль і нищить зараз усі навіть номінальні атрибути незалежності, вирівнюючи статус усіх суб’єктів федерації і максимально централізуючи державу. Тому кількість республік в РФ може тільки скорочуватися. Якщо, звісно, сидіти, склавши руки.