«Я нічого не можу змінити. Я ні на що не впливаю. Я просто одинак. Що може простий народ?»

«Я нічого не можу змінити. Я ні на що не впливаю. Я просто одинак. Що може простий народ?»

Це стандартна мантра, яка повторюється більшістю громадян РФ. Навіювана імперією всім ще з дитинства, вона ніби непомітно стала «своєю думкою».

Але що було б, якби революціонери минулого мали такі самі думки? Чи стали б вони революціонерами? Змінили б суспільство та владу? Ні, звісно.

Кремлівська влада нав’язує всім думку, що «треба кожній людині почати з удосконалення себе — і країна покращає й без революцій».

Причому так робила будь-яка влада, яка перебувала в Кремлі — навіть та, яка прийшла туди на крові революції.

Той же Сталін, який став нині одним із символів імперщини й диктатури, колись теж був революціонером і жив у країні, де всім нав’язувалися ті самі антиреволюційні думки. І так само, як і більшість, він був таким же представником простого народу: його мати селянська прачка, а батько швець. Сім’я неблагополучна, батько постійно пив, а майбутній диктатор брав участь у вуличних бандах, займаючись спочатку крадіжками, а потім пограбуваннями інкасаторів.

Як і всі революціонери в історії, він не думав, що нічого не зможе змінити. Так, його переконання й ідеї були жахливі і призвели до мільйонів жертв, однак він точно не був тим, хто «ні на що не впливає». У нього, мабуть, навіть такої думки не виникало — він просто вперто йшов до своєї мети, не дивлячись на всі арешти, тортури, бойові дії та зради своїх.

Приблизно така сама ситуація була і з Гітлером — безробітний художник-недоучка з неблагополучної родини селянки та залізничника-п’яниці. Єдина його відмінність від Сталіна у цьому, що він став солдатом, а не грабіжником.

І він так само приніс світові ідеї жахливі, що призвели до мільйонів жертв, проте він не думав, що він нічого не змінить, а просто вперто пробивався до своєї мрії, і це незабаром змінило все.

Але чи прийшли б ці диктатори до влади й убили би мільйони людей, якби їхній шлях до влади перегородили інші люди, з адекватними ідеями? Проте надто мало хто насмілився стати на їхньому шляху. Бо що може змінити простий народ?

Недаремно говориться, що зло перемагає тоді, коли мовчить добро.

Корреспондент

Напишіть відгук