Все на продаж!

Новий агітаційно-пропагандистський ролик на тему «СВО» з’явився у російських Телеграм-каналах: «Солдат саха втік із українського полону»…

Однак при уважному перегляді відеосюжету у глядачів зароджуються обґрунтовані сумніви в його правдивості (як казав один із героїв «Івана Васильовича»: «Ой, халтура, ой, несхоже!»), а при докладному аналізі побаченого зміцнюється впевненість — перед вами чергова низькопробна російська фальшивка.

У цій історії мене мало що дивує: ну, поперся якутська урка на війну, завербувшись «добровільно-примусово» до «Вагнера»… У сім’ї, як кажуть, не без виродка! Ну, повоював там, «чесно і сміливо» вбиваючи ні в чому не винних українців… Ну, проштрафився, крадучи у своїх товаришів по службі… Ну, з ким не буває! Звичайний наш російський йолоп, саха-манкурт, вирощений на путінсько-імперській пропаганді та голодному освітньо-етичному пайку рідної імперської глушині. Чи мало таких «героїв» на теренах ерефії? Ну, отримав від командирів пігулок, а що ж їм — прощати злодюгу-крисятника? Виховували, як могли у фронтових умовах — за кримінально-фронтовими поняттями: яма, кайданки, палицею по голові, залишення на холоді… Та ви самі знаєте, які ще способи, про це вже багато писали… добре, хоч кадировцям на зґвалтування не віддали!

Але поставтеся до хлопця з розумінням! Адже й сам Путін із ленінградських урок вийшов. Принаймні виріс у підворітті. Тільки, на відміну від нашого якутського бідолахи, зумів освіту здобути й нагору вибитися, спасибі авторитетним кримінальникам, які опинилися поряд і підказали правильний шлях побудови кар’єри. Але мораль у них одна, ідентична — помри ти сьогодні, а я завтра; ні на що не сподівайся, нікому не вір, нічого не бійся! У нашого Вождя нехитра формула спрацювала на всі сто! Кар’єра вдалася, вийшло все, про що і мріяти боявся. Все запірвав, усіх куди треба розставив, кого треба — винищив, усе на всіх напрямках під повним контролем, всюди свої надійні люди, вся країна навколішки! ЗМІ співають осанну та трубять тріумф!

Але я не про це…

А про те, що найбільше огида викликає, як всю цю мерзенну історію роспропаганда швиденько обробила в скабеївському дусі і піднесла у віддзеркаленому вигляді: «Оповідь бідолахи-якутського солдата, який постраждав в укропському полоні і зумів вирватися з закривавлених лап укрофашистів».

Скільки вже ми бачили таких російських агітінсценувань і міні-вистав у Ютубі та Телеграм-каналах… Сфальсифіковані інтерв’ю «біженців» з прифронтових і підконтрольних Україні регіонів, «добровільні заяви» українських військовополонених про жорстокість командирів у ЗСУ та безглуздість протилежності… «Повішення вагітної жінки укрофашистами» тощо.

Припускаю, що автори агітки про саха-героя ставляться до нього навіть гірше, ніж ми з вами. Напевно, для них він просто… навіть не «предмет неживий», а якийсь бруд (а може, і лайно на черевику), якого треба якнайшвидше позбутися. Ну, а якщо, походу, і користь можна собі набути, то й поготів слід використовувати такий шанс!

«Щире співчуття» авторів ролика до саха-втікача перегукується з іще однією відео-замальовкою, зустрінутою на сторінках Телеграма… Там у натовпі осіб «слов’янської національності», які вирушають на фронт, перебуває бравий кадировський воїн… Він на камеру обіймає по черзі одного, іншого, третього… Виглядає все дуже зворушливо: «івани» з пошаною обіймають чеченського побратима, задоволено позують. Ось тільки чеченець, обіймаючись, у камеру говорить своєю мовою: ось цього уб’ють, і цього уб’ють, і цього теж уб’ють! Така собі показово-зворушлива щирість російської пропаганди.

Суть російської агресії проти незалежної держави однозначно аморальна й огидна, а спроба надати цій агресії видимість патріотичного пориву захисту батьківщини повністю підпадає під геббельсівські постулати ідеологічної обробки населення, добре засвоєні російськими ЗМІ: «Дайте мені засоби масової інформації — і я з будь-якого народу свиней» та «Тисячоразово повторена брехня сприймається як істина» — ці формули імперська роспропаганда запам’ятала давно і старанно використовує повсякденно.

Як же було не підхопити і не обробити таку привабливу картинку: простий російський солдат, посланець народу саха на визвольну війну проти неонацистських недобитків в Україні, сліди тортур на тілі — руки, що опухли від українських наручників, синці та садна на голові та обличчі, охриплі від перенесених страждань голос… Обурені жорстокістю товариші по службі, які допомагають бідолашному звільнитися від залізних браслетів, одягнених фашистами… Якщо прибрати слова, які вимовляє солдат, то ось вам майже готовий пропагандистський ролик, залишилося лише придумати і додати відповідний звуковий синхрон — і гопля! Легким рухом звукорежисерської руки якутський манкурт перетворюється на героїчного російського патріота!

Пропаганда в Росії супроводжує простого обивателя з пологової пелюшки до похоронного савана, з дитячого садка до урочистого поховання на військовому секторі місцевого цвинтаря, і сховатися від неї практично неможливо. Вона обдурює та вистругує вказаний «сировинний продукт» під замовлений владою зразок «буратіно в уніформі», солдата-манкурта, готового задля схвалення начальства на все. І наш із вами саха-дезертир — ще не зниклий зразок такої пропаганди!