Воронезька республіка: хто ламає імперію з іншого боку

Воронезька республіка: хто ламає імперію з іншого боку

На території РФ дедалі сильніші відцентрові тенденції. Українці спостерігають за ними, затамувавши подих, — адже від того, як швидко нинішня імперія припинить існування, залежить і те, скільки ще триватиме війна, і те, наскільки спокійно зможуть жити їхні діти й онуки. Українському виданню GreenPost вдалося поспілкуватися з очільниками руху «Воронезька республіка» — звісно, вони поки що не можуть відкрити всі карти, але розповідають багато цікавих для українців речей. І для читачів «Вільного Ідель-Уралу» також. Адже йдеться про тих, хто йде паралельним курсом, набиваючи свої ґулі у процесі ламання імперії з іншого краю.


Специфіка зазначеного регіону полягає в тому, що значна частина Воронежчини та прикордонної смуги Білгородщини — це етнічні українські землі, однак населення тут складається не лише з українців, тому не можна стверджувати ні про однозначну «українськість» цієї території, ні про її «російськість». Серед місцевих прихильників ліберального регіоналізму — як етнічних українців, так і ні — ідея руху «Воронезька республіка» остаточно оформилась у середині лютого цього року, коли почали з’являтися серйозні побоювання початку активної фази війни і вже почалися пошуки casus belli.

«Я й до цього не надто шанував Москву та її імперські амбіції (концепт загальноросійської ідентичності, «русскій мір») і вивчав історію рідного краю, але тоді зрозумів: треба діяти, бо далі ставатиме тільки гірше», — говорить один із очільників руху.

Офіційно ж днем народження руху вважається 1 квітня.

«Того дня стояв ажіотаж із приводу ймовірного авіаудару по нафтобазі у Білгороді, і ми вирішили: пора. Тодішній хайп довкола цієї теми допоміг нам швидко збити початкову базу аудиторії це був непоганий інфопривід для старту», — говорять наші співрозмовники.

Отже, що роблять у Воронежі для розвалу токсичної імперії і які перспективи це відкриває для українців?

— Розкажіть про свій рух: які його цілі, яке бачення майбутнього маєте ви — і як його бачать мешканці Воронежчини?

— Насамперед назва нашої організації може ввести в оману, ніби ми збираємося створювати шаблонну «республіку імені області», а це докорінно хибно. Ми збираємося побудувати Республіку з центром у Воронежі (звідси і назва руху), а охоплюватиме вона історичний регіон Чорнозем’я. Проте зараз зоною наших дій є переважно Воронеж.

Мета — побудувати Республіку з сильним громадянським суспільством та демократичними засадами управління. Що ж до співпраці з Україною — оскільки ми матимемо демократію, то ступінь тісноти відносин визначатиме безпосередньо народ, але ми прогнозуємо, що українське лобі буде щонайменше відчутним.

Щодо третього питання — там складно. Для того, аби жителі Воронежчини змогли висловити свою думку щодо цього питання, потрібно, щоб ми в регіоні були на порядку денному. Але ми впевнені, що попри всю ватність регіону знайдемо безліч прихильників, бо та перспектива, яку пропонує наш рух, виглядає набагато привабливішою за ту, яку може запропонувати Москва.

Максимальна територія Воронезької республіки. Окрім Воронезької та Білгородської області, сюди можуть ввійти також Курська, Липецька й Тамбовська.

— 10 районів Воронезької області розмовляють українською — що ви їм запропонуєте?

— Нам є що запропонувати жителям цих районів. Передусім українцям на цій території (та й не лише — у нас їх багато по всій території Чорнозем’я) буде надано безумовне й невід’ємне право мати власну думку та відстоювати свої права всіма можливими засобами.

Пам’ятається, на початку ХХ століття на українських етнічних територіях був популярний «рух спілчанства» — коли українці трималися разом і вели бурхливу громадську та культурну діяльність, що призвело до вибухового зростання національної самосвідомості. Свого часу він торкнувся і Воронежчини, але швидко був придушений. Ми впевнені, що рано чи пізно це станеться і тут, а точніше тоді, коли подібна діяльність перестане переслідуватися.

— Наскільки реальним є створення Воронезької республіки в нинішніх реаліях?

— Усе залежить від бажання тих, хто безпосередньо бере участь у цьому. За ті чотири місяці, що ми діємо, ми вже багато чого досягли, особливо швидко процес розбудови руху триває останні кілька тижнів, але попереду ще дуже багато роботи. Проте якби ми вважали, що створення Республіки неможливе, то від початку би не бралися за цю справу.

— Чому до «бавовни» в Білгороді вважалося, що російські ракети загрожують саме Воронежу?

— Воронеж банально більший за Білгород у кілька разів, тому в теорії пропагандистський ефект міг би бути масштабнішим. Інших логічних пояснень цієї тези ми не бачимо.

— Чим Воронезька республіка принципово відрізняється від «Л/ДНР»?

— «Л/ДНР» — це насамперед утворення абсолютно штучні, реалізовані в рамках сурковського проекту «Новоросія», який був засобом розширення імперії. Руки в нього, очевидно, росли з Московії. Наприклад, першим очільником «ДНР» був Бородай, москвич, а «ЛНР» узагалі почала згадуватися вже після перших захоплень адмінбудівель. Це виглядало як фарс, фарсом і було. Наш же рух прагне, навпаки, до розвалу московської імперії, і має за собою ініціативу тих, хто справді живе на цій землі.

У руху є небайдужі активісти. На фото приклад їхньої агітаційної роботи: активісти за допомогою трафаретів наносять посилання на Телеграм-канал «Воронезької республіки».

А головна відмінність у тому, що ми відстоюємо демократичні цінності та маємо за основу людиноцентристську, а не великодержавну ідею.

— Коли, за вашими прогнозами, РФ може розпастися?

— Щиро кажучи, не знаємо. Розпад точно станеться, рано чи пізно, але конкретних термінів не назвемо — не хочемо годувати вашу аудиторію інформаційним фаст-фудом. Та одне скажемо точно: ми докладаємо до цього максимум своїх зусиль.

— Для українця слово «сепаратист» має негативну конотацію, але за класичним визначенням ви саме сепаратисти.

— У нас для цього існує термін «регіоналізм» — відцентрова течія з упором на конкретний регіон. У контексті імперії, якою зараз є РФ, це слово краще підходить за змістом. Проте так, ми сепаратисти в класичному тлумаченні, як ви сказали.

— На вашу думку, як українці мають ставитися до вашої діяльності?

— Насамперед, їм не повинно бути все одно, вони не повинні залишатись осторонь. У нас є спільна мета — падіння імперії, і ця мета явно варта бути причиною співпраці.

Хочу прояснити один момент: ми не «харошиє русскіє». Ми не просимо вашого громадянства, ми не ліземо до вас із порадами, ми не претендуємо на ваше інфополе. Ми заперечуємо загальноросійську ідентичність, ми не хочемо мати нічого спільного з московитами та їхніми імперськими апетитами, тому навряд чи хтось із нас називає себе росіянином.

Ми просто боремося за свободу нашого рідного краю — Чорнозем’я, а тому й асоціюємо себе з ним.

Був би я українцем, який живе в Україні, я би допоміг українцям, які живуть тут, у майбутньому національному піднесенні, а також допомагав нашому руху в міру своїх сил — адже у разі катастрофи РФ і потужного українського національного руху Україна позбулася би свого споконвічного головного болю в якості Московії й отримала би дружнього сусіда просто з боку Москви.

Але, знову-таки, це ваша справа, ми не збираємось вам нічого нав’язувати.

Корреспондент

Напишіть відгук