Вікно можливостей

Для успішного виступу за набуття самостійності Татарстану потрібне вікно можливостей, потрібні союзники. А ще потрібне єднання народу в годину «Ч». А для такого єднання потрібно, щоби виступу передувала підготовка населення, з якою, на жаль, не все гаразд.

Серед великої частини Татарстану, яка, заколисана в колисці зручностей і ситості, дрімає під солодкоголосу колискову пісню Москви про щасливе життя татар у дружній родині народів Росії, не виникає думок про необхідність та можливість відстоювання своїх громадянських прав. Метрополія зробила ставку на лінь і байдужість «дрімливих»: адже татари самі відмовляються від татарської мови викладання в школах, дізнавшись про добровільність вивчення; добровільно йдуть служити до армії Імперії, для якої покірні солдати-нацмени гарні як гарматне м’ясо; добровільно обирають шлях «служіння» в колоніальній адміністрації та побудову кар’єри, а не відстоювання своїх прав та свобод; досить байдуже дивляться на обмеження та звуження фактичної свободи віросповідання шляхом прищеплення думки про другорядність ісламу щодо православ’я та призначення на відповідальні посади підкуплених духовних лідерів.

Росія не забула подій 90-х рр. і ролі мусульманських народів у виступах проти Імперії, котра викачує з підкорених територій ресурси: нафту, газ, корисні копалини, а головне – людей, фахівців, інтелектуалів, кваліфікованих та старанних робітників, дисциплінованих військовослужбовців.

Втратити такий дармовий шматок добробуту держави Росія не може собі дозволити, і вона не має іншого виходу, як профілактувати таку небезпеку розростанням апарату придушення та репресій. Так, зараз Татарстан обплутаний такою мережею ФСБ, ГРУ, поліції, що вести протестну діяльність дуже важко. Вже навербовано агентуру серед татар; потужно працює брехлива й аморальна пропаганда, одурманюючи з першого класу школи й до похоронного табуту; створено спотворену картину світу, де основний ворог не Імперія, а твій ближній сусід, який хоче напасти, обдурити і відібрати твою тутирму, а гарантом захисту та справедливості може бути лише Москва. «Розділяй і володарюй!» – перевірене гасло, на яке купується і багато «дрімливих».

ФСБ працює і досягає певних результатів. Справа не в тому, що страшно виступити на захист національних цінностей – мови, культури, віри, а в тому, що рівень потреби в таких вчинках знижується під впливом таких факторів, як офіційна пропаганда, гарантована мінімальна матеріальна забезпеченість, імітація «дозволеності» культурно-національних проявів, цинічна програма опорочування та шельмування незгодних і дисидентів тощо.

Всі ці фактори гасять прагнення татарина до боротьби, досягнення «вікна можливостей».

І хоча в татарському середовищі ще досить сміливих і стійких борців за національний суверенітет, але одиниці справи не зроблять, питання не вирішать, залучення ж до лав прихильників завоювання незалежності широкого загалу населення Республіки припиняється роботою репресивного апарату Імперії, що не гидує найпідлішими прийомами.

Ось тут бачу недопрацювання з боку національної інтелігенції, яка працює у легальному політичному полі. Йти під кийки чи під арешт не всі готові, але вголос висловлювати свою думку з питань, що торкаються національної самосвідомості, не тільки можна, а й потрібно. Будити «дрімливих» – пряме завдання татарської інтелігенції, а можливості для цього є навіть сьогодні.

Будь-який опір не буде безплідним, він створить моральний фундамент для права називати себе нацією борців.