Від «візьмемо Київ за три дні» до «у Білгородській області продовжили жовтий рівень терористичної небезпеки до 8 серпня»: як змінюються цілі «спецоперації»

Цілі «спецоперації» змінюються ледь не кожні кілька днів. Причому періодично Кремль спростовує самого себе. Це було би смішно, якби при цьому не гинули люди.

Ось як це виглядало.

24 лютого

Путін назвав метою спецоперації «захист мешканців Донбасу, демілітаризацію та денацифікацію України», а також «подання до суду тих, хто вчинив численні криваві злочини».

Володимир Путін: «Її мета — захист людей, які протягом восьми років зазнають знущань, геноциду з боку київського режиму».

Дмитро Пєсков: «В ідеалі потрібно звільнити Україну, зачистити її від нацистів».

25 лютого

Сергій Лавров: «Президент Путін ухвалив рішення про проведення спеціальної військової операції з демілітаризації та денацифікації України».

1 березня

Сергій Шойгу: «Головне для нас — захистити Російську Федерацію від військової загрози, яку створюють країни Заходу».

3 березня

Сергій Лавров: «[Військова спецоперація] покликана покласти край будь-якій війні, яка могла б відбуватися на українській території або походити з української території».

16 березня

Володимир Путін: «Поява російських військ під Києвом та в інших містах України пов’язана не з наміром окупувати цю країну, ми не маємо такої мети».

19 березня

Сергій Лавров: «Мета — демілітаризувати Україну для того, щоб така загроза не виходила з української території, а також отримати гарантії безпеки, які будуть засновані на принципі нероздільної спільної безпеки для України, Росії, всіх європейських країн, ми пропонуємо це вже багато років».

29 березня

Сергій Шойгу: «Суттєво знижено бойовий потенціал українських збройних сил, що дозволяє зосередити основну увагу та основні зусилля на досягненні головної мети — звільненні Донбасу».

Рамзан Кадиров: «Треба зайти до Києва та забрати Київ».

3 квітня

Дмитро Пєсков: «Одна з головних цілей операції — це власне порятунок цих республік та відновлення їхньої державності в межах 2014 року, тобто в тих кордонах, які зафіксовані в конституції і Луганської народної республіки, і Донецької народної республіки».

11 квітня

Сергій Лавров: «Наша спеціальна військова операція покликана покласти край безоглядному розширенню і безоглядному курсу на повне домінування США та під ними інших західних країн на міжнародній арені».

12 квітня

Володимир Путін: «Цілі абсолютно зрозумілі та шляхетні — допомога народу Донбасу».

5 травня

В’ячеслав Володін: «Зробити Україну мирною демократичною суверенною державою».

29 травня

Сергій Лавров: «Звільнення Донецької та Луганської областей є безумовним пріоритетом».

13 червня

Дмитро Пєсков: «Загалом захист республік — це головна мета спеціальної військової операції».

29 червня

Володимир Путін: «Нічого не змінилося, я ж сказав рано-вранці 24-го прямо публічно на всю країну, на весь світ. Мені додати до цього нічого. Нічого не змінилось».

5 липня

Микола Патрушев: «Росія розпочала спецоперацію, оскільки неонацизм в Україні, бажання країни вступити до НАТО та наявність на українській території біолабораторій США створювали загрозу небезпеки для Росії».

«Забезпечити захист людей від геноциду з боку українського неонацистського режиму, демілітаризувати та денацифікувати територію України, на ділі домогтися її нейтрального статусу, який має бути прописаний у Конституції».

20 липня

Сергій Лавров заявив, що географічні завдання «спецоперації» змінилися: «Зараз географія інша. Це далеко не лише ДНР та ЛНР, це ще й Херсонська область, Запорізька область та низка інших територій».

Російська влада за п’ять місяців так і не визначилася, для чого відправляє на криваву бійню тих, кому «пощастило» народитися в РФ. Аналітики губляться в здогадах, відкидаючи одну причину за іншою через їхню абсурдність. Але поки що охочі стати добривом для українського чорнозему все одно знаходяться. І доки вони є, Кремль може особливо й не напружуватися вигадуванням нових і нових причин для війни…