Велика міжідель-уральська війна

Перша світова війна була війною династичних імперій. На всіх її фронтах, по обидва боки конфлікту, найчастіше брали участь представники одного й того самого народу чи групи родинних народів.

Угорський науковець Бернат Мункачі (1860-1937) зацікавився вивченням складу армії, що воює проти його країни. Він із цікавістю писав про удмуртський народ, мову та духовну культуру, а також збирав фольклор у таборі військовополонених під час Першої світової війни. Наводимо уривок із його записів.

«…Військова спустошлива буря втягнула в себе і викинула вперед усі народи з усіх окраїнних куточків російських східних земель, усі позбавлені самостійності, покинуті національності <…> Вони вийшли зі своїх лісових масивів мимоволі, їх пригнали до Карпатських схилів як наших супротивників, у яких, проте, й гадки не було, за що і з ким вони воюють. Дісталися вони до наших таборів військовополонених без знання того, що країна, куди їх ураган війни закинув, — споріднена <…> Навіть в Естергомському таборі в січні минулого року в наступних цифрах значилися всі волго-уральські народи: мордвини — 73, марійці — 56, удмурти — 39, комі-зиряни — 2, чуваші — 91, кримські й інші татари — 16, башкири — 39, і кількість їх до літа все більше і більше зростала  <…> Цей людський матеріал у всіх напрямках вливали для промислово-господарських цілей тут, у Будапешті, і в провінційних містах, так само як і в селах, саме для цього годилися мордвини, марійці, удмурти, і чуваші, як і в місті Казані чи Симбірську, нехай і не в домашніх живописних шатах, а у скасуванні всіх народних рис сірості російських солдатських шинелей».