Вчитись у євреїв

Розмова про євреїв, особливо у тюркському середовищі, завжди має характер контраверсії. Нерідко можна почути думки про те, що євреї – жадібні, боягузливі, слабкі і загрібають жар чужими руками. У коментарях під одним із постів на Телеграм-каналі «Вільного Ідель-Уралу» почалася дискусія про євреїв та їхню боротьбу за створення Держави Ізраїль. Один із учасників дискусії, наш передплатник Ісрафіл Шаріпов, надіслав невелику статтю, в якій він пояснює, чому татарам варто вчитись у євреїв.

Євреї досягли свого становища силою, хитрістю та насильством. Це розумний і хоробрий народ, у якого слід учитися. Євреї, ще до створення Держави Ізраїль, створили власні бойові організації, які чинили напади, вибухи, вбивства тощо – проти ворогів єврейського народу. Татари, за всю свою історію, ніколи нічого подібного не створювали і навіть не пробували. Тому те, що можна у світі зухвалим і бездашним – не можна тим, хто не готовий боротися за свої права і свободу.

Ще раз. Євреї, перебуваючи в більш важкому й невигідному становищі, ніж сучасні татари, не маючи своєї республіки, часто не маючи навіть спільної мови для спілкування, оточені з усіх боків значно потужнішими ворогами (переживши тотальне винищення нацистами, а потім агресію арабських держав), змогли створити власні бойові організації (Іргун Цвей Леумі, «Лехи»), а в перспективі – добровольчу армію (Хагана).

Євреям їхня держава не на голову впала – вони пролили за неї річки крові, продемонструвавши неймовірну хоробрість і відвагу в боях. Чого тільки варта війна Судного дня (1973), коли євреї вщент розбили і принизили Сирію, Єгипет, Ірак та Йорданію, розгромивши їхні війська та окупувавши величезні території.

Під час Першої світової – яһүдләр створили Єврейський легіон – для того, щоб отримати міжнародне визнання і суб’єктність, набути досвіду бойових дій, створити кістяк майбутньої армії. А ми? Без бу сугыштан ничек файдаландык? Я зараз про війну в Україні. Як ми скористалися ситуацією?

Володимир Жаботинський, звичайний єврей з Одеси, сформулював ідеологію, під прапором якої євреї з усього світу їхали до Палестини вбивати заради ідеї своєї держави. Задля того, щоб створити Державу Ізраїль – у появу якої ніхто не вірив. І досягли свого, і змусили весь світ зважати на них. Ә татарлар ни өчен сугышырга әзер? Путин өченме? Сабан туе өченме? Ми можемо воювати тільки в ім’я нашого татарського рабства? Воювати за Росію, яка принижувала нас століттями, насильно хрестила, винищувала наш народ і культуру?!

У нас завжди є на все мільйон виправдань.

Якби євреї були татарами – вони б ніколи не створили своєї держави!

Вони б у 1917 році сказали, що створення Єврейського легіону – це авантюра та спроба британців використати їх. Не створили б «Лехи» і не робили б диверсій та нападів – «оскільки це безглуздо», «можна втрачати те, що вже є» (Татарларда нәрсә бар?). Не створили би Хагану (1920-1948) і не боролися б так довго проти арабів, не маючи власної республіки і навіть куцої автономії. Татари б євреям швидко пояснили згубність відваги та ще й порахували б, що боротися невигідно.

Треба просто визнати: татари не заслуговують на незалежність.

Незалежність може бути лише там, де люди готові боротися за неї та йти на жертви. Татари не готові до боротьби – лише до нескінченних самовиправдань.