«Українська русофобія не має абсолютно ніяких меж»: на Чернігівщині знесли пам’ятник чуваському поетові-комуністу Михайлу Сеспелю, що схвилювало окупаційну владу в Чувашії

Великою війною проти України Кремль лише прискорив процеси як декомунізації, так і деколонізації (демосковитізації, дерусифікації, деросіянізації — хто як називає) цієї країни.

Українська влада почала активно позбавлятися чужорідних топонімів, назв і чужих пам’яток, а також імперського трактування історії та правопису української мови, які штучно нав’язуються окупаційними силами.

Оскільки як царська, так і радянська влада намагалася штучним шляхом створити «єдиний» культурний, соціальний та економічний простір, то в усіх частинах імперії має бути однаково намішано — суміш десятків і сотень культур, мов, народів, які б собою разом творили російський народ, а потім і радянський. Аби навіть неможливо було все це розділяти.

Таким чином, ми маємо ситуацію, за якої практично у кожній частині пострадянського простору можна виявити частинку будь-якої культури імперії.

А тому під процес деколонізації в Україні потрапляє і безліч топонімів, пам’ятників і навіть літературних творів, які мають пряме чи непряме відношення до всіх республік Ідель-Уралу.

З одного боку — це удар по нашій національній пам’яті та по наших зв’язках з Україною, а з іншого — таким чином Україна позбавляється всього, що пов’язувало її з імперією, частиною якої досі є наші республіки.

Нині деякі намісники Кремля в наших республіках (так звані глави республік, хоча ми їх собі не обирали) дуже голосно обурюються такому «вандалізму» і намагаються вдати, ніби захищають нашу культуру та нашу честь. Яку вони не захищають усередині самої імперії, бувши при цьому манкуртами та посібниками імперських окупантів.

Просувати наші культури потрібно, але не таким шляхом. Ми маємо зробити все, щоб українці самі хотіли стикатися з нашою культурою, а не вмовляти їх жити так, як розпорядилася кремлівська імперія.