«Той, хто першим вийде зі складу РФ, отримає більше прибутку»: трішки про ще один можливий сценарій розвитку подій

Почавши цю війну, Росія підвела себе під межу, що призводить до неминучої поразки. Росія вже програла війну у відстроченому вигляді. Питання в тому, що залишиться після Росії. Таку думку висловив Гліб Парфенов, координатор напряму безпеки Центру політичних досліджень «Доктрина».

Один із варіантів подій — її розпад. Про нього вже говорять багато хто, але що означає цей тренд? Він лежить у шухляді столу як робочий варіант. Інакше про це би не говорили в Конгресі, і таку тему не порушив би генерал Ходжес.

Розпад буде не тільки за етнічною ознакою, а й за економічними складовими. Що довша війна, то сильніший вплив санкцій — і той, хто першим вийде зі складу РФ, отримає більше прибутку. Обнулення.

Візьмемо, наприклад, «Крайню Північ». Це Архангельськ, Карелія тощо. Окремо вони тягнуться до Скандинавії: як природно, так і самостійно. До іншого способу життя, ніж зараз.

Що отримають? Так, вони спокійно зможуть постачати енергоресурси в Європу. Матимуть рівень життя, набагато вищій порівняно з нинішнім.

Зрозуміло, розпад не матиме мирного характеру. Нас чекає кривавий і нещадний процес, де будуть і умовно ліві реакціонери, й умовно праві. І все це посипане зеками з ПВК.

Логічно, що через це з’являться потоки біженців. А куди? Сама географія показує, що більшість піде в Україну.

Чи потрібні ці біженці українцям? Як на мене, не всі. Але люди, які перебували в тилу ворога, допомагаючи ЗСУ, — оці потрібні. Вони вже заслужили собі право на громадянство України. А от з рештою нам доведеться щось робити, не порушуючи конвенції.

Адже в глибині державних надр теж не сплять. Там приблизно підрахували кількість біженців — мінімум 3 млн осіб.

Колосальні цифри. Із цим треба щось робити. Впускати їх — те саме, що добровільно розв’язати етнічні конфлікти та внутрішню нестабільність.

Єдиним правильним варіантом буде досвід турецьких колег. Створення буферної зони на прикордонні. Адже Анкара полізла в Сирію не тільки з геополітичних цілей: далеко не останню роль відігравало і питання біженців. Їх у Туреччині набралося понад мільйон осіб.

А на території, підконтрольній Туреччині, в Сирії є все. Філії університетів. Там ходить ліра, викладають турецьку й оттоманську версію історії. І, в принципі, рівень життя стерпний. Є куди рости, зате в це вкладаються.

Щось подібне ми можемо зробити й у нашому випадку. Зона безпеки на 80-150 км углиб Росії. По-перше, це не тільки наші етнічні території, а й важливий агропромисловий регіон. Тих земель з головою вистачить як для фільтрації, так і для облаштування біженців під контролем Києва.

Там ходитиме гривня, викладатиметься українська та польсько-українська версія історії. А агропромисловий комплекс дасть змогу не тільки дати людям роботу, а й прогодувати регіони, а також знизити дотаційне навантаження.

Для тих, хто читає, це може все виглядати фантастично. Частково з ними погоджуся. Але у кожної влади на різні ситуації мають бути різні варіанти дій. І це один із них.