Точка неповернення для татар і башкирів

Кількість підтверджених смертей уродженців Татарстану та Башкортостану внаслідок повномасштабного вторгнення в Україну становила 325 та 566 осіб відповідно.

Зважаючи на оцінку міжнародних експертів, співвідношення вбитих до поранених на цій війні як мінімум 1:4. Тобто на одного вбитого щонайменше 4 поранених. Якщо зважити на якість російської медицини, яка суттєво поступається українським можливостям (адже українці не лише отримують медичну техніку та препарати, а й відправляють своїх воїнів на лікування та протезування за кордон) — можна припустити, що багато поранених втратили працездатність або повністю, або частково.

Виходячи з викладеного, спираючись виключно на підтверджені поіменні списки загиблих, можна припустити, що:

Татарстан

Убитих: 324

Поранених ≈ 1300 (з них із втратою працездатності не менше 600)

Башкортостан

Убитих: 566

Поранених ≈ 2300 (з них із втратою працездатності не менше 1050).

Тепер уявіть реальну картину, яка суттєво відрізняється від офіційних цифр. А тепер уявіть, яке соціальне навантаження для республік щодо виплат допомоги та пенсій інвалідам, вдовам, дітям напівсиротам і сиротам (хто був на утриманні лише батька), щодо облаштування інфраструктури для інвалідів у селах (адже більшість мобілізованих і контрактників саме звідти, а не з Уфи чи Казані).

Українські політики та військові командири говорять про неприпустимість війни на виснаження, оскільки українці мають менше мобілізаційних ресурсів, ніж росіяни. Мовляв, люди — найцінніший ресурс, і їх треба берегти. І тут постає питання: якщо незворотні втрати українців настануть раніше за незворотні втрати росіян — то коли свою точку неповернення пройдуть татари? А башкири, яких менше за татар? У 15, у 20 разів швидше за українців?

Так, і війна ще далека від свого завершення. Башкири мають усі шанси в демографічній таблиці стати на місце удмуртів, а татари — місце башкирів. Адже війна — це не лише вбиті та скалічені, це ще й не народжені, вкрадені у молоді перспективи, бідність і зруйновані сім’ї. Все те, що гирею утримуватиме Татарстан і Башкортостан, не даючи вирватися зі складу Росії. Що довше терпимо — то жахливішими будуть наслідки.