Територія перманентності

Мінніханов, Хабіров, Здунов, Зайцев, Бречалов і Ніколаєв можуть загриміти у в’язницю коли завгодно, тому що вони патріоти імперії Шредінгера.

Річ навіть не в тому, що вони можуть впасти в неласку через недовіру, а в тому, що вони посягають одночасно і на історичну достовірність історії Росії, і на її територіальну цілісність. Тому можуть бути засуджені як за статтями про «фейки» та «сепаратизм», так і за «дискредитацію ЗС РФ».

На їхніх сторінках у соціальних мережах регулярно чергуються вирази «нові території» й «історичні регіони Росії», але це ніколи не пишеться одночасно в одному тексті.

Таким чином виходить наступна ситуація:

1. Якщо написано, що це «нові території», то відбувається вкидання фейків про історію РФ, адже історичні землі не можуть бути новими територіями.

2. Якщо це історичні землі і їх називають «новими», то таким чином їх на певний період «відрізають» від Росії, що неприпустимо, адже це вже роздуми про сепаратизм. Але сепаратизм неможливий у Росії, бо всі землі самі добровільно благали Росію їх приєднати, хоча завжди були російськими.

3. Якщо написано, що це «історичні землі Росії», тоді це йде врозріз із заявами всієї машини держпропаганди про «нові території».

Цікаво, що з усіх перерахованих вище найхиткіша позиція на містечковому троні — у Хабірова. Не рахуючи Зайцева, Хабіров вислужився найбільше перед Кремлем. Більше гарматного м’яса на імперський фронт (у % співвідношенні) поставив лише Зайцев.

Отже, перша голова, швидше за все, полетить у Башкортостані.

Причини завжди вигадають. Хоч навіть і таку банальну, як зазначено вище. Кремлівська система завжди пожирала найвідданіших її справі слуг, адже хтось чомусь дуже відданий — той може не погодитися з різкою зміною імперського курсу.

Імперії потрібні найгнучкіші і найпідліші пристосуванці. Їй не потрібні віддані саме однієї мети, навіть якщо ця мета важлива самої імперії.

Це продовжуватиметься нескінченно, доки існує така недодержава.