Сьогодні Міжнародний день рідної мови

У світі налічується близько шести тисяч мов, проте близько 40% із них можуть зникнути. Це величезна загроза людству, адже кожна окрема мова – унікальний витвір, геніальний прояв людини. Мовна різноманітність є людською неповторністю, відображає інтелектуальний еквівалент наших біологічних особливостей.

Кожна людина на планеті усвідомлює, що, крім батьків, вона має ще чотири корені: рідна земля, рідна історія, рідна культура, рідна мова.

Зберігаючи рідну мову, ми зберігаємо власне я – те світосприйняття та світорозуміння, що було закладено у нас предками. Рідна мова нерозривно пов’язана з почуттям патріотизму, любові до рідного краю, дому, сім’ї. Саме рідна мова – це рецептор духовно-емоційної сфери людини, єднальне явище, яке консолідує суспільство у часі та просторі.

Відмовляючись від спадщини предків, ми порушуємо цілісність своєї особистості, нашу гармонію зі світом і культурою свого народу.

Починаючи з 1999 року, світова спільнота 21 лютого відзначає Міжнародний день рідної мови. За тривалий час свого існування це свято вже стало традиційним – адже це один із тих днів, коли кожна людина може відчути себе частиною свого народу.

Вперше День рідної мови святкували у Парижі 2000 року. Історія свята, на жаль, трагічна: 21 лютого 1952 року в Бангладеш влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. З цього дня в Бангладеш 21 лютого став днем полеглих за рідну мову, а з 1999 року День рідної мови відзначається в усьому світі.

Англійською мовою це свято (International Mother Language Day) звучить тепло й мирно – День материнської мови. І така назва правильна, адже рідна мова – це мова роду, материнська мова, з якою людина входить у світ, долучається до загальнолюдських цінностей у їхній національній своєрідності.

Саме тому кожному з нас треба пам’ятати одну дуже важливу істину: рідна мова дається від колиски і до могили як спадкоємність не лише в межах роду, а й у межах народу. Рідну мову слід оберігати як своє майбутнє, пам’ятаючи про його історичне минуле.

Повністю переходячи на чужу мову, яку всім нам насаджує імперія, люди перестають бути частиною свого народу і стають частиною імперії. Не можна цього допустити. Мова – ДНК народу. Без мови народ зникне, наче й не було.