Що думають у Європі про розпад РФ?

Серед деяких жителів РФ, які бажають розвалу імперії, існує думка, ніби Європі вигідно, щоб Росія не розпалася, а залишалася у тому вигляді, в якому вона є.

Але чи це так? Навіщо Європі Росія як країна? Заради ресурсів та як щит від гегемонії Китаю на захід?

Почасти це можливо, але:

1️) Ресурси з РФ до Європи наразі надходять дедалі менше (загалом за рік закупівлі скоротилися на 2/3), а до 2024 року перестануть закуповуватися взагалі.

2️) Самому Китаю в цей період поки що цікавіше мати Росію як країну — сировинний придаток, ніж витрачати ресурси на її захоплення й утримання. До того ж, враховуючи рівень «боєздатності» російської армії (якщо не брати до уваги ядерну зброю), для китайців вона б не спричинила жодних проблем.

3️) Росія не перестане бути загрозою для самої Європи, якщо залишиться на карті.

То чому Європа не дуже поспішає вкластися в розпад РФ?

Цитата з інтерв’ю колишнього прем’єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона: «Погляньте на опитування в Росії, подивіться, як Путін контролює медіа, подивіться на формування громадської думки: йому не буде важко переконати населення РФ у тому, що його “спеціальна військова операція” досягла “спеціального успіху”, але просто це сталося у “дуже спеціальний спосіб”, який Путін усім пояснить. Він розповість мешканцям РФ, що Україна денацифікована і що зникли всі нацисти, яких там насправді не існувало. Він має достатньо політичних можливостей, аби заявити своїм підданим про досягнення задуманого в Україні. Я не кажу, що його аргументи звучатимуть переконливо, але все одно. Я не думаю, що Росія розпадеться після програшу. Я думаю, що Росія — велика стара країна, навряд чи вона розвалиться».

Борис Джонсон є одним із найбільш антиросійськи налаштованих щодо РФ очільників європейських держав, у тому числі й колишніх очільників. Але навіть він вважає, що розпаду не буде.

Хоча й не заперечує, що такий розпад є бажаним.

Із цього інтерв’ю стає зрозуміло, що європейські політики чудово знають, ким є жителі РФ і чим вони живуть. Але, як і у всіх нас, вони мають сумніви. Сумніви, що ґрунтуються на фактах.

Вони бачать, що дедалі більше дика кремлівська пропаганда приймається населенням Росії як даність. Бачать, що дедалі відчуженішим й агресивнішим стає російське суспільство.

Тому вони дуже сумніваються, що таке населення незабаром зможе вийти з-під кремлівського контролю, бо збоку видно лише дедалі більше «затягування гайок» за практично повністю апатичної суспільної реакції.

Тобто вони вважають, що Росія йде шляхом КНДР, а не нагадує СРСР кінця 80-х.

Для того, щоб Європа підтримала розвал РФ, їй необхідно спостерігати в РФ реальні титанічні зрушення, які вкажуть, що такий розвал реально можливий, а не є просто примарною метою окремих представників пригноблених народів.

Але це зовсім не означає, що вона б чинила опір такому розвалу. Просто вона в нього поки що не вірить.

Хоча в те, що Україна зможе дати таку сильну відсіч рашистам, у Європі теж практично ніхто, окрім Бориса Джонсона, не вірив. Усі прорахувалися. Ось нам, тобто всім представникам національно-визвольних рухів кожного корінного народу РФ, і належить довести Європі, що вона помиляється щодо нас. Довести, що ми не станемо монолітною КНДР, довести, що фрагментація й анігіляція РФ — лише процес часу. Але не просто довести їм, а довести насамперед собі, своїм народам. Адже серед наших теж повно тих, хто хотів би цього, але боїться і не вірить. А тоді, коли ми покажемо, що народи хочуть свободи, і це бажання є досить масовим і непереборним — тоді нам допоможуть усі. Усі ті, хто сумнівався та не вірив.