«Русскіє сваіх нє брасают», але хто такі ці «свої»?

Знаменитий слоган російської пропаганди мимоволі спадає на думку, коли, коментуючи справу Софії Сапеги, прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков заявляє: «Це справа білоруської сторони, будемо чекати їхнього рішення».

Нагадаємо, що громадянка РФ Софія Сапега – це дівчина Романа Протасевича, затримана разом із ним під час піратського захоплення авіалайнера, що пролітав над повітряним простором Білорусі. Тоді під надуманим приводом літак примусово посадили, а кількох опозиціонерів затримали і судили. Сапега попросила у Лукашенка замінити їй 6 років ув’язнення на суспільно-корисні роботи, або бодай на такий формат, який дозволив би бачитись із батьками.

В цій ситуації, в якій замішана громадянка РФ, Кремль вирішив просто відсидітися, хоча вся ця історія мала би викликати обурення із самого початку.

Чому РФ, яке під лозунгами «своїх не кидаємо» вторглася в іншу країну «визволяти» людей, які не те що російського громадянства не мають, а навіть росіянами себе не вважають, а свою громадянку кинули напризволяще, та ще й у залежній країні, де один дзвінок міг би привести до звільнення заарештованої?

Хто ж такі наші?

Російський націоналізм дивний. Його обробляла держава вже не одне століття. Результатом цього стало те, що замість певного набору культурного спадку чи громадянства держави об’єднавчим фактором росіян є державна символіка. Коли, скажімо, угорська діаспора в Румунії об’єднується національними традиціями, то російська в Латвії — 9-м травня.

Росіяни забули свою культуру. Замість косоворотки — мундир, замість народних пісень — «наша армія всіх сильніша!», замість політичної консолідації — атомізація та пошук зрадників і внутрішніх ворогів.

Після усвідомлення цього багато чого стає зрозумілим — наприклад, «побєдобєсіє» як усередині, так за межами країни, бо це головне, що єднає росіян.

Тому хоч і громадянка РФ, але така, що не визнає офіційну державну символіку і не підтримує правлячу партію для росіян — чужа. А людина, яка, може, і російською криво балакає, і з літератури знає одного Пушкіна, і в російській політиці не розбирається, але шанує «пам’ять дідів», для росіян буде своєю незалежно від громадянства.