Путінська бомба під незалежну Євразію

На початку травня 2021 року віце-прем’єр РФ Хуснуллін заявив, що необхідно об’єднати Татарстан і Башкортостан. Він мотивував це тим, що нібито «необхідно укрупнити регіони та переглянути підхід до територіально-адміністративного поділу країни». Цю ідею підтримали «блатні» з Казані в особі їхньої говорющої голови – Мінніханова та Кудріна. «Крутим татарам» треба здійснити давню мрію – захоплення башкирських земель аж до Єкатеринбурга й Оренбурга. Кудрін же вписався за Хуснулліна, оскільки побачив у цьому крок у реалізації його мрії щодо створення агломерацій на теренах Північної Євразії. Про це розповідає Форум Вільних Народів ПостРосії.

Знаючи інтернаціональну пропутінську клептократію, можна сказати, що Хуснуллін просто вигадав чергову схему розпилу і навіть у чомусь економії, адже тепер не доведеться надсилати гроші в дотаційний регіон (Башкирія), а агломерація дозволить чиновникам стати повністю автономними в плані корупційних справ.

Але не все так просто. І Хуснуллін, і Мінніханов, і інші прихильники «агломерацій», говорячи по-путінському, хотіли закласти «міну» під Євразію. Об’єднання сусідніх республік на кшталт Татарстан і Башкортостан, Чечня – Інгушетія й так далі має на меті створення керованого конфлікту між братніми народами.

Кремль і його сателіти чудово знали, що розпад РФ неминучий. Як сказав екс-прем’єр-міністр Казахстану Акежан Кажегельдін, «передумови до розпаду РФ були закладені десятиліття тому».

Якщо політики із сусідніх вільних республік, які позбулися радянської окупації, знають сутність РФ, місцеві клептократи тим паче. Тому, відштовхуючись від неминучої смерті, регіональні «путіни» прагнуть створити максимальну кількість проблем із прицілом на майбутнє, щоби свобода народам не далася малою кров’ю.

Задум Хуснулліна носить під собою колективне бажання кремлядів не просто посварити побратимів, а й створити низку військових конфліктів по всій Євразії. Багато народів і так є заручниками територіальних суперечок (наприклад, Карачаєво-Черкесія), які легко втілюються в етнічний конфлікт, а є ще й амбіції дрібних царків, частина яких переживе «плішиву міль» із бункера й навмисно створюватимуть штучні проблеми в плані визначення межі області (наприклад, спроби ХМАО та ЯНАО відокремитися від Тюменської області). Якщо міжнаціональну суперечку представників однієї віри ще можна вирішити за допомогою компетентних богословів або ж за допомогою старійшин і представників еліти, то з «паханами» з області можуть виникнути проблеми. Адже сутність олігархату така, що в нього завжди і всюди є підв’язки, тому майбутній Північній Євразії необхідно докласти зусиль щодо демократизації населення, інакше «новий Путін» загрожуватиме планеті не з Москви столиці РФ, а якомусь Сургуті, столиці ХМАО.

Ми повинні підготуватися не лише до логічного завершення проекту «Московський імперіалізм», а й до нових викликів в особі регіональних гангстерів, які, бачачи розпад їхньої священної імперії, можуть навмисно створювати проблеми, наполягаючи на дробленні нових республік, які щойно здобули свободу.

Їхня мета – хаос, а можливий контроль над ресурсами, які все ще будуть актуальними для Заходу, буде їхнім головним інструментом виживання, оскільки нескінченний прагматизм політичного середовища Європи та США плюс сильне лобі з боку корпорації гратиме на руку будь-якій диктатурі постросійського простору.