Процес іде!

Ось пишуть, каналізацію в центрі міста прорвало і все лайном, вибачте, фекальними масами запливло… і сморід… Ну, буває таке, це ж аварія! Усунути мають комунальні служби. Що вони й роблять. Аварія може будь-де трапитися, в тій же Америці, наприклад. Подумаєш, каналізація… Полагодять вам вашу каналізацію, не турбуйтеся. І нема чого тут ходити, скаржитися. Бригада вже готується для ремонту, післязавтра вже розпочнуть, уже процес триває. Все налагоджено, вперше, чи що, каналізацію тут прориває. Не вперше. Думаю, що й не востаннє, могли б за ці десять років звикнути! Чого піднімати ґвалт і турбувати серйозних людей? Вона, взагалі, ще до війни прокладена, до Великої Вітчизняної! За цей час люди наші краще харчуватися стали, ви порахуйте, як навантаження зросли, а каналізація без капремонту чи заміни все працює. Тож зачекайте: сказали ж — бригада за два дні виїде і почне роботу. Процес іде!

Чи на автобуси скаржаться, що старі, вже давно списати час. Наче в Англії якійсь гидкій живуть, зручності їм подавай! Без вас ніби серйозні люди з департаменту не знають, що час списувати. Вже все заплановано, передбачається заміна, щойно надійдуть гроші з бюджету… На 2028 рік заплановано виділення фінансових коштів. Самі знаєте, час зараз який — країна останні сили напружує для боротьби, гроші потрібні, як повітря, щоб наших хлопців озброїти, одягнути-взути, навчити… А танки, а ракети з літаками-вертольотами… он їх уже скільки підбили-спалили. Це що, ви думаєте, копійки? На все грошей не напасишся, розуміти повинні, телевізор щодня дивіться! Тож поспішати та підганяти керівництво департаменту не потрібно. Процес і так іде!

Потім завели, в селі цьому, ну, що в приміському районі… Туалет там шкільний на подвір’ї і не опалюється. Це, звісно, непорядок! Давно час туалет побудувати, опалення до нього провести, приєднати до магістралі водовідвідно-каналізаційної. Думаєте, у департаменті не знають? Чудово знають! Але погано, що магістралі поблизу немає жодної, лише заплановано на 2028 рік. І централізованого опалення немає, яке у селі центральне опалення? Ну і що, що газопровід за кілометр проходить! Газозабезпечення у перспективні плани закладено! Адже зрозуміло, що без опалення каналізацію не запустиш у дворі… Не відразу, але колись і це обов’язково зробимо! Потрібно узгодити із газовиками. Поки що немає такої вказівки. Але процес триває: поки що розробляється план прокладання каналізаційної труби та приєднання до очисних споруд району. Очисні ці також заплановані… до обговорення на колегії департаменту… Тож процес іде! На місці ми не стоїмо, і не потрібно ось цього ось…! Розуміємо, що давно обіцяли, що хворіють діти… Але час який зараз, роботи скільки! Просто зараз усіх працівників нашого департаменту, наприклад, вигнали на безпосередню роботу з населенням. Вказівка від керівництва по всій країні, і ми не відстаємо. Правильне рішення! Нема чого нам у теплих кабінетах сидіти, папірці перебирати! Кадровий склад департаменту з цією бездушністю черствих базграчів нещадно бореться, ви не думайте! Процес іде, всіх бюрократів ми поганою мітлою… Ось і направили всіх на обхід подвір’я, щоб вітати… в сенсі, щоб підтримати сім’ї загиблих і наших хлопців… З покаліченими в перспективі теж роботу проводитимемо, підтримуватимемо… морально, добрим душевним словом. Гроші, що зуміли нашкрябати… Так, з грошима напружено, звичайно!

Дуже багато довелося витратити, щоб наших хлопців наловити (у сенсі переконати підписати контракт), озброїти, одягнути-взути, доставити… Централізовано на це гроші не виділяють, ви ж розумієте, що війни у нас немає, тільки СВО — гроші доводиться з внутрішніх резервів залучати… Але ми все одно сім’ям сприяємо, проявляємо повагу, все як належить… Іноді спільно з військкоматом… Приходить група, від імені голови департаменту офіційно вітає із присвоєнням загиблому звання почесного жителя району, грамота вручається, якщо влітку — то квіти, намагаємося, щоби цінні подарунки… За вказівкою керівництва ми по бізнесу місцевому пройшлися, хто чим може, значить, допомогти… Їм же все одно неліквіди кудись дівати треба, ось вони й діляться з нами, з ритуальними групами нашими. Тут подвійна вигода: і бабки біля контейнерів для сміття битися не будуть, і сім’ї загиблих пошануємо. Так що, знову ж таки, процес іде! Є чим перед керівництвом відзвітувати!

Ми з усією країною в ногу йдемо, не відстаємо! Адже аварії різні, позаштатні ситуації у роботі, вони в усіх бувають, навіть у проклятій Гейропі. А всієї роботи не переробиш, та й не головне це. Головне, щоб реакція на скарги населення, а тим більше на вказівки начальства правильна була! Ось критикує тебе керівництво, як реагувати? Сперечатися, доводити? Це тільки останній дурень із начальством сперечається! Потрібно погодитися з критикою, подякувати керівникові за те, що особисто вказав на недоліки, та запевнити! Головне — запевнити, що заходів буде вжито. Розглянемо, розробимо комплекс заходів, направимо бригаду, залучимо, знайдемо і т.п. Щоб було начальнику що своєму вищому керівництву сказати. Відзвітуватися про виконану роботу. Через скарги не пам’ятаю, щоби когось звільнили, а от із начальником департаменту відносини зіпсувати — це, як кажуть, злочин проти самого себе, навіть гірше — це помилка. Це смерть кар’єрі! Головне, щоб процес ішов! Істина незаперечна!

Ось у масштабах нашої величезної країни погляньте. От СВО… Починалося коли — що, не бачили, до чого приведе? Якщо хтось скаже, що не бачили — не вірте. А чому тоді так заїкалися при відповіді, що, мовляв, схвалюємо і підтримуємо? Чому? А тому, що головне не сперечатися, не нашкодити становищу своєму і прихильність Верховного не втратити! А наслідки непередбачені — це нісенітниця… Можна комплекс заходів розробити, знайти сили та можливості, перенаправити, покращити та посилити! А те, що жертви, так ми ж по всій країні реагуємо: пенсії майже без затримок, пільги, подвірний обхід сімей, ритуальні послуги зі знижкою… Адже процес іде!

З таким підходом ми будь-яку біду подолаємо, нам усе до снаги, народу нашому великому, громадянам Великої Країни. Он, коли хотіли нас всі ці шольці з макронами санкціями задушити, як нелегко нам спочатку було, а нічого — здюжили! Витримали! Усе імпортозамінили, всі їхні товари розпіарені й нікому в нашій країні не потрібні. Починаючи від кока-коли й до електроніки з автомобілями! Натомість вітчизняні технології згадали, це виробництву лише на користь пішло! Все своє почали випускати, як раніше. У 1980 році якось жили, купували, що є, користувались і не скаржилися! Це нічого, що автозавод замість машин перейшов на виробництво пресованої тирси, а електроніку різну забути поки що доводиться. Це ми потім поправимо, через якихось 10-15 років налагодимо випуск своєї! Може, і Китай підсобить, якщо ми себе добре поводитимемо. Головне, що процес триває, люди працюють, зарплату одержують — не залишилися на вулиці! Якщо якісь несвідомі й кажуть, що проти імпорту товари вітчизняні «лайно лайняне», то це несправедливо. Колись ми цих бельгійців із голландцями наздоженемо і переженемо, за пояс заткнемо. Москва не відразу будувалась! Ми ж не сидимо, склавши руки. Процес же йде!