Про пацифізм

Дехто часом хвалиться своїми пацифістськими поглядами, обурено запитуючи інших: «Ти що, за війну?», при цьому зрівнюючи й агресора, і жертву, ніби жертва винна в тому, що захищається.

Багато хто разом із пацифізмом переплітає аполітичність. Хоча ті, хто заявляє, що вони поза політикою — насправді брешуть. У сучасному світі бути поза політикою не може ніхто, навіть мешканець глухої дрімучої тайги. Бо й у тайгу одного разу може прилетіти ракета. Випадково чи спеціально – це навіть не важливо. Можна не розумітися на політиці, багато чого не розуміти, але бути поза політикою неможливо.

З тієї ж причини не можна бути пацифістом і водночас не розумітися на політиці. Пацифізм вигадали жителі внутрішньоімперських територій саме з метою не брати участь у війні за чужі інтереси.

Пацифізм вигадано не з метою не захищати свої інтереси — він для того, щоб не воювати за чужі.

Якщо застосовувати пацифізм бездумно до всіх сторін конфлікту, то пацифістська жертва повинна померти. І тут виходить навіть пацифізм, а суїцидальні схильності.

Народи імперії можуть бути пацифістами щодо загарбницьких воєн, у яких їх використовують окупанти, але в протистоянні з імперією бути пацифістами означає бути вимерлими народами.