Покірлива худоба та люди дії

Народ, який виборює свою незалежність проти агресора, не може програти. Українці, які не побоялися і прийняли бій проти Росії – багаторазово переважаючого противника – переможуть у будь-якому разі. І ті башкорти, які зараз виступають у цій війні на боці Росії, прирікають себе на поразку. Чому так виходить? Про це говорить очільник Башкирського політичного центру Руслан Габбасов.

В останню добу дуже багато спілкуюся з різними людьми, серед яких і близькі знайомі, друзі, родичі, і зовсім незнайомі люди.

У зв’язку із раптово оголошеною мобілізацією (хоча всі розумні люди чудово розуміли, що її оголосять) у людей паніка. Усіх хвилює одне питання: «Що робити?».

Розмовляємо з другом, я йому говорю:

– Тікай! Рахунок іде на години.

Він мені у відповідь починає ставити блоки:

– Куди?

– У Казахстан, він із нами поряд.

– У мене немає закордонного паспорта.

– Там закордонний паспорт не потрібен, можна російським.

– У мене немає грошей.

– Продай машину, займи, візьми мікропозику.

– У мене борги, не випустять.

– Тікай через кордон нелегально.

– Ні, я так не можу ризикувати.

І все, людина, висловивши свої заперечення, сама собі відрізає шляхи.

Ще одна знайома розповідає, що коли вона написала своєму рідному братові, запитавши, що вони збираються робити, той відповів: «Тато каже: покличуть – підемо». Мама сказала: «Від нас нічого не залежить, куди вітер дме, туди і ми».

Але найбільше вразила відповідь далекої родички: «Це наша доля, покличуть – підемо. Ховатися не будемо. Якщо загинемо, то за Батьківщину! Це Америка у всьому винна! Але «російський дух» їм не винищити!»

Всі перераховані вище башкири за національністю.

Наявні невіра у свої власні сили, смирення з долею і повна манкуртизація.

Люди завжди поділялися на тих, хто підкоряється з навколишнім обставинам і покірно пливе за течією, і на людей дії – це ті, хто може приймати відповідальні рішення, кидаючи виклик будь-яким негараздам.

Чому Сполучені Штати Америки така сильна країна? Тому що започаткували її люди дії. З усього світу люди їхали до чужої країни, щоб розпочати нове життя. Люди продавали все своє майно й на останні гроші купували квитки на кораблі. Це були звичайні селяни, городяни, авантюристи, каторжники тощо. Вони не знали, що на них чекає попереду, ними рухало бажання змінити життя або врятуватися від бід. Усі вони були люди дії.

Чому козаки були такою грізною й потужною силою, з якою рахувалися всі?

Бо то були люди дії. З усієї Русі та прилеглих земель люди тікали від негараздів і несправедливості до козацького товариства. Втікали солдати-втікачі, які не хотіли бути гарматним м’ясом в імперських війнах, кріпосні холопи, злочинці і просто відчайдушні люди.

Сьогодні ті, хто розуміє, що, пішовши покірно на мобілізацію, має шанси лише 33,3% повернутися живим, швидше за все з підірваною психікою, але живим.

Ще 33,3% повернуться інвалідами, без рук, без ніг, сліпими, обпаленими, контуженими тощо.

І ще 33,3% загинуть.

І добре, якщо їхні тіла встигнуть винести з поля бою і привезуть для поховання додому, – тоді є хоч якась втіха, що рідні отримають «гробові гроші». Але ж можна загинути десь у безмежних полях України й бути похованими у безіменних могилах. Під час Великої Вітчизняної війни зникло безвісти понад 3 мільйони людей.

Тоді не буде жодних виплат, нагород, почестей. Нічого.

Ще треба також розуміти, що це зараз перші втрати якось озвучують, на похорон приїжджають чиновники від влади, нагороджують посмертно орденами, які нічого не значать, на честь загиблих відкривають меморіальні дошки. Скоро підуть сотні та тисячі, і ніхто не приїде, максимум надішлють лист співчуття. І то це доти, доки ця влада є владою. Всім зрозуміло, що ця війна є злочинною і несправедливою. Росія є агресором та окупантом для всього світу. А коли Росія програє війну (а що вона їїпрограє, ніхто не сумнівається), всі, хто брав участь у її збройних силах, був тим самим окупантом, миттєво позбудуться всіх своїх привілеїв. Не буде жодних пенсій і виплат як ветеранам. Ну якщо й будуть, то крихти, на які не проживеш. Це як сьогодні отримують «афганці». Соромно визнавати, що ти був учасником цієї війни, люди намагатимуться приховати цей факт зі своєї біографії.

Це ще вчора проводжали «шаймуратівців» із оркестром, квітами та парадами, і вони думали, що це свято ніколи не скінчиться. Але воно скінчилося швидко: кілька тижнів у збірному пункті в Алкіно під Уфою, кілька тижнів у навчальному полігоні в Оренбурзькій області – й усе. Далі – війна. Їх відправили до України і з ними вже ніхто не церемонився. Кинули, як гарматне м’ясо, затикати дірки під час наступу ЗСУ під Ізюмом. Багатьох убило відразу, багатьох поранило, бо жодного бойового досвіду вони не мають. 40 із лишком людей, охрінівши від усього побаченого, просто відмовилися воювати, намагалися повернутися, але їм порвали їхні рапорти на звільнення і повернули назад.

А сьогоднішні мобілізовані – це не шаймуратівці, які поїхали самі, цих, можна сказати, силою забрали. Мотивація нуль. І екіпірувати як «шаймуратівців» їх теж не будуть – одягнуть армійський бушлат 90-х років, дадуть до рук роздовбаний «калаш» і кинуть, як те саме гарматне м’ясо. Тільки різниця в тому, що кому немає 30 років, їх навіть на навчальний полігон не повезуть, одразу відправлять до України.

Тож запитайте: вам це треба? Ви так поспішаєте померти за фюрера Путіна?

Якщо ви люди дії, то у вас лише два шляхи. Перший шлях – бігти й ховатися. Краще рік-два переховуватися і повернутися живим і здоровим до своєї сім’ї і потім прожити разом життя, що залишилося, ніж повернутися інвалідом або не повернутися зовсім.

Другий шлях – іти в підпілля і вести партизанську війну проти путінської влади, наближаючи її крах. Усе одно йому не довго залишилося, максимум рік чи два.

То хто ви, покірлива худоба чи люди дії?

Вибір за вами.