Новій «Кривавій неділі» — бути!

5 січня 1905 року священик Георгій Гапон подав бунтівникам думку про те, що цар, мовляв, не знає про сподівання черні та робітників, не знає про біди бідолашних страждальців імперії.

А вже 9 січня вони наважилися піти до палацу царя, щоби все це висловити. Стоячи навколішки перед володарем, звичайно. Але не дійшли.

Цар, «який нічого не знав», наказав охранці стріляти в натовп на враження. Бо раби не мають ніякого права нічого вимагати від царя чи скаржитися на своє становище.

В результаті загинуло безліч учасників ходи, зокрема дітей. Це призвело до масштабнішого бунту, названого пізніше істориками революцією 1905 року. Звісно ж, це була саме «російська революція», адже навіть російська чернь розуміє, що в імперії вона головна над рештою населення, навіть над вельможами з «неросіян». Зрозуміло, великий бунт був придушений, бо більшість його не підтримала. І нічого царю за це не було. Чаша терпіння у населення не переповнилася. Мовчки проковтнули й заспокоїлися.

Що більше в сучасній війні імперія програє, то більше знижується її рівень життя. Незабаром голодний натовп бунтівників знову піде до палацу «нічого не знаючого» царя, щоби знову бити чолом, але кулі і гранати нової царської охранки знову пройдуться по цих дурних «чолах», заспокоївши їх надовго. Цілком імовірно, що і в цьому разі населення просто прийме це як даність і мовчки покірливо продовжить терпіти.

Тому варто, звичайно, щоби цього разу з того натовпу, що піде до палацу царя, летіли кулі та гранати навіть не у відповідь, а на випередження. Але чи можна сподіватися на реальне повстання за таких умов, коли замість опору всій імперській системі населення чинить опір лише окремим її елементам? Скинути царя — його замінять бояри. Домогтися від царя заміни бояр — на якийсь час, може, й замінить, а потім поверне ще дужче. Замінити і царя, і бояр? Так у тій самій системі управління вони творитимуть те саме, що й попередники.