«Не “пристрелили”, “вбили” чи “ліквідували”, а “проблему було вирішено”»: на Київщині знайшли цинічну російську методичку для спілкування з місцевими

В Київській області в селищі Велика Димерка Броварського району, яке було під російською окупацією, знайшли методичку для російських військових із інструкціями, як спілкуватись із місцевим населенням та яких наративів краще уникати. Знімки «інструкцій» опублікувала у своєму Телеграм-каналі українська волонтерка Меланія Подоляк. Якщо коротко: вбивай, захоплюй і мародер, просто кажи, що винні у цьому всьому українці та США. Рівень цинізму «російський пропагандист».

Насамперед путінські війська мали звинувачувати у всіх проблемах «маріонеток» екс-президента Петра Порошенка та чинного президента Володимира Зеленського, а також Захід, зокрема США.

Військовим рекомендували  використовувати формулювання «проблему було вирішено» замість слів «пристрелили», «вбили» чи «ліквідували», оскільки такі слова «вкрай негативно впливає на місцеве населення».

На запитання українців «що ви тут робите» окупанти мали відповідати: «Привезли гуманітарку, продукти, бо ваша влада вас покинула», а наявність зброї пояснювати тим, що поліція втекла, а вони тимчасово виконують її обов’язки, зокрема захищають від «мародерів, яких випустив Зеленський, видавши їм зброю». Головне завдання таких відповідей – змістити вектор відповіді до самого опонента та прищепити думку, що українська влада покинула місцеве населення. А також переконати, що окупанти тут «тимчасово», і їхнє завдання – лише забезпечити правопорядок, доки саме місцеве населення не встановить народовладдя.

На звинувачення в тому, що окупанти розбомбили ЛЕП, і тепер нема світла, методична пропонує відразу два варіанти відповіді: 1) це зробила місцева поліція та адміністрація при відступі, а отже, їм байдуже до власного населення; 2) усю північ України знеструмлено за наказом із Києва.

В поясненнях зазначається також, що певний час на українській землі російським військовим «доведеться миритись із словами і поняттями «Україна» й «українець». Не можна прямо сказати «тут тепер Росія, забудьте Україну», потрібно говорити: «Народ самостійно вирішить, як жити й кого вибирати». (Схоже, автори методички просто не знають, що взагалі-то українці так і робили до приходу російських військ.)

Також солдатам рекомендували не акцентувати на тому, що вони росіяни, а називати себе «православними», оскільки для українців росіянин = загарбник, а «образ православного чистий». І взагалі застерігали, що «викликати конфлікти за етнічною ознакою категорично не бажано». Натомість укладачі методички рекомендували перемикати розмову зі з’ясування національності окупантів на традиційні кремлівські аргументи про гей-паради, біолабораторії, продаж землі іноземцям, розкол православ’я. (Не дуже успішна тактика, бо, хоч українське суспільство й доволі консервативне, однак цілком здатне співставити небезпеку гей-параду та обстрілу російським «Градом».)

Окрім усього іншого, в методичці рекомендують усіляко уникали слова «війна» – не відповідати на запитання про неї, а повторювати, що адміністрація та поліція втекли. А також не розповідати, що «на Донбасі обстрілюють людей і ми прийшли вирішити це питання» (нагадаємо, «вирішити питання» означає «вбити»), тому що «місцеве населення цього не сприймає». І тут із укладачами методички складно не погодитися: розповіді про те, що «Україна вісім років бомбить Донбас», можуть мати успіх лише на територіях, географічно й інформаційно віддалених від зони конфлікту.