Народна «Алран кайми» в одній із церков Чувашії
«… Не соромлюся того, що говорю і навіть думаю чуваською.
Я чуваш, а це моя рідня. Я не соромлюся того, що я чуваш, не соромлюсь моєї рідні. Це моя кров, це вони, мої рідні.
Є свої недоліки, часом дуже серйозні, ну а в якому народі їх немає?» — розповів Савватій (Сергій Антонов), чуваський митрополит.
Прокремлівський Телеграм-канал «Провінцивіль» навів цього митрополита як приклад того, що за РПЦ нібито чудово розвивається чуваська культура, не утискається. Невже це так? Аж ніяк.
Саватій дозволив чувашам народні пісні в церкві, але не дозволив молитви та проповіді чуваською. Свої соцмережі митрополит теж веде строго російською — там немає навіть проблиску чуваської мови хоча б у великі свята. Його прихильність до чувашів обмежується лише дозволом чуваських пісень. Більшого він не може, бо тоді РПЦ його позбудеться. Навіщо їй церковник, який не русифікує населення?
Це простий приклад, як під впливом РПЦ навіть той церковник, який хотів би робити щось для чувашів, не може подолати систему. Не тільки не може, а й не ставить питання — чи потрібна чувашам своя церква. Його з дитинства так навчали, що «не потрібна», що чуваська — «мова села». Тому й він «селюк», хоча народився і виріс у півмільйонному Шупашкарі. Не із села, але з нав’язаним комплексом неповноцінності. Для Саватія все очевидно: російською мовою читати проповідь і вести соцмережі, а чуваською розмовляти з мирянами поза службою. Але чи всім так «очевидно»?
Чуваський патріархат чи Автокефальна Чуваська Православна Церква без російської мови і впливу РПЦ — єдиний варіант розвитку чуваської культури при церкві. Геть від Москви.
Напишіть відгук