На початку ХХ століття бібліотеки Мордовії мали переважно ерзянську та мокшанську літературу

У Республіканській дитячій бібліотеці Мордовії організовано ретровиставку «Краєзнавчі книги — старожили», видані у 30-40 роки минулого століття. Бібліотека пошукала і знайшла добірку найстаріших книг, що є в наявності. Виявилося, що це переважно книги, видані ерзянською та мокшанською мовами, а якщо траплялися російськомовні, то написані місцевими авторами.

Так звана «коренізація», що проводиться більшовиками з метою залучити до свого комуністичного руху якнайбільше народних мас, включала також активне впровадження національних мов у всі сфери життя. Звичайно, займалися цим не самі партійні бонзи, а місцеві дрібні «більшовицькі» чиновники, набрані з представників корінних народів, які повірили в обіцянки більшовиків про рівноправність народів. Пізніше більшовики показали свою справжню сутність і політику коренізації різко згорнули, розпочавши активну й жорстку русифікацію, а всіх «більшовицьких» коренізаторів або заарештували та заслали, або розстріляли за «націоналізм» чи «антирадянську діяльність». Проте за ті кілька років коренізації народи, що дуже прагнули національної літератури, зуміли накопичити в бібліотеках значну кількість книг національними мовами, а російські книги — навпаки, вилучити звідти. Склалася ситуація, коли російська література практично зникла з мокшанських і ерзянських бібліотек.

Згодом Москва надолужила згаяне активнішою русифікацією — і тепер у бібліотеках Мордовії переважно російськомовна література. Але «відлуння» минулого залишилося. Завдяки цій виставці ми можемо побачити, чим було заповнено бібліотеки у ті роки.

Так, на виставці були представлені книги ерзянських письменників Нікули Еркая «Бандит Васька», «Ёжов ривезьке», «Солдат Ёгорь», Тимофія Раптанова «Татю», Андрія Юргая «Цецяв шка» та мокшанського письменника Леоніда Макулова «Од мичуринецт», а також «Эрзянь ёвкст», «Эйкакшонь ёвкст», «Идень ёфкст» та ін.