Мокшень Мастор. Вимирання

Села, в яких залишилося не більше одного житлового будинку:

1) Чорнозем, Ошень аймак;

2) Долговеряси, Ошень аймак;

3) Кривошеєво, Темнікавонь аймак;

4) Клемещей, Теньгжелень аймак.

Це лише одні з найбільших закинутих місць, яких кілька десятків на мокшанській землі.

Під кожним подібним відео росіяни скаржаться, що, мовляв, «росіяни» вимирають, треба терміново щось вирішувати. Зникають мокшанські села, а росіяни ниють, що росіян стає дедалі менше. Паралельно рашисти пропонують заселяти в такі місця «біженців» від війни, яку самі ж рашисти і влаштували. Самі не хочуть туди, а силою заселяти інших — завжди будь ласка. Зрозуміло, вони мають на увазі не просто біженців, а насильно депортованих до глухих районів колоній РФ людей зі свіжозахоплених земель України. Дарма захоплювали, чи що? Ще більше «прорідити» вцілілих мокшан українцями, щоб і ті, й інші «взаєморусифікувалися», стали всі росіянами і «вже точно» не захотіли не підкорятися Москві.

«Їм усе, а нашим старим — нічого», — гірко вигукує персонаж, чиї рідні чи він сам напевно беруть участь у війні та руйнуванні сусідньої країни, щоб вилити свою образу за злиденне та безправне життя не на Москву, що поневолила ці землі, а на тих, хто не під владою Москви

«Повернути б ту Росію», — каже ще один рашист, не розуміючи, що то була Мокшень Мастор, а Росія саме зараз — вся ця розруха та смерть і є Росія.

Дивлячись на рашистів, різного роду малоосвічені іноземці теж починають тужити за «втраченою» Росією, навіть не вникаючи, на що саме вони дивляться.

Здавалося б, минуло понад 20 років, Єльцина давно немає при владі, та останні жителі мертвих сіл досі говорять тільки про його провину за це вимирання, так і не зрозумівши, що «дякувати» треба не Єльцину і навіть не Путіну, а саме російську окупацію. До приходу сюди московитів народ мокшанський не був «нечисленним».