«Мокшанська мова передусім не потрібна самим мокшанам»

«Мокшанська мова передусім не потрібна самим мокшанам»

Огляд мокшанської активістки, філолога Лії Саранкіної про стан рідної мови.

ХТО ГОВОРИТЬ МОКШАНСЬКОЮ

Мокшанська мова — одна з державних мов Республіки Мордовія. Поряд із російською та ерзянською її статус закріплений у Конституції республіки. Трьома мовами звучить і гімн Мордовії. Мокшани традиційно проживають не тільки на території республіки, вони також є корінним населенням Пензенської області. Крім того, мокша дисперсно розселені в Самарській, Саратовській, Оренбурзькій областях, Татарстані й Башкортостані та деяких інших регіонах, але на сьогоднішній день, мабуть, з упевненістю можна сказати, що найбільша діаспора мокшан проживає в Москві та Московській області.

Відтік населення, переважно молоді, до столиці — явище для республіки не нове. Але якщо 50-70 років тому кількість тих, хто їде і відшаровується від народу, з лишком компенсувалося новонародженими й асимільованими (людина, одружившись у мокшанське село, швидко починала говорити мовою і жити за традиціями місцевого населення, фактично стаючи частиною народу), то тепер ця прогалина не заповнюється. Ця дірка на тілі народу не затягується, її нікому закрити. Мокшанські села рік у рік порожніють. Великі поселення, споконвіку мокшанські райцентри практично обрусіли.

У статистиці близькі споріднені народи мокша й ерзя враховуються разом під екзоетнонімом «мордва», тому визначити точну кількість ерзян і мокшан у загальній чисельності мордви виявляється скрутним.

Наприклад, в останньому опублікованому переписі 2010 присутні всі 3 ідентичності: мордва, ерзя і мокша, але більшість мокшанського й ерзянського населення записано як «мордва» — 744 237 осіб, «мордва-мокша» — 4 767 осіб, мордва-ерзя — 5 008 осіб. Отже, чисельність як мокшан, так і носіїв мокшанської можна встановити лише побічно.

За переписом населення 1926 року, всього у Поволжі й на Уралі мокшан проживало 391 тисяча осіб. У Барнаульському окрузі зареєстрували ще 1,4 тис. мокшан. 5,2 тисяч обрусілих назвалися «мордвою» без вказування конкретного етноніму. За даними мікроперепису 1994 року, у Мордовії 49% мордовського населення назвали себе мокшею (що становило трохи більше 180 000 осіб), 48% — ерзею та 3% — «мордвою».

За непрямими розрахунками, якщо виходити з того, що мокшани становлять 1/3 від усього мордовського населення, то, згідно з даними останнього опублікованого перепису (2010), мокшанською мовою володіє близько 130 000 осіб.

Це зображення має порожній атрибут alt; ім'я файлу 393c800fd48322a4.jpg

МОКШАНСЬКА МОВА В ОСВІТІ

Мокшанська мова в школах Мордовії зараз викладається за двома програмами: як рідна — для носіїв мови, зазвичай у сільській місцевості, і як державна — для решти учнів незалежно від їхнього національного походження.

Вивчення мови як державної починається у другому класі та триває до сьомого класу включно в обсязі 1 години на тиждень. Школярі вивчають або ерзянську, або мокшанську мову залежно від того, вчитель якої мови працює в конкретній школі. За своїм характером цей предмет більше схожий на факультатив: оцінки з нього не ставлять, на загальну успішність учня результати його вивчення не впливають. У національних школах (школи моноетнічних мокшанських сіл із викладанням мокшанської мови як рідної) останнім часом теж сильно скоротили програму викладання рідної мови: нині залишилась 1 година на мокшанську мову й 1 година на мокшанську літературу. За словами педагогів, цього дуже мало, і матеріал як із мокшанської мови, так і з літератури доводиться вивчати поверхово.

Дитячих садків із мокшанською мовою як мовою виховання та навчання немає. В освітній програмі дошкільних закладів є регіональний та національний компонент — навіть у великих центрах розвитку дитини Саранська дітей намагаються познайомити з основами культури мокшан та ерзян, розповісти про звичаї та традиції. Проте в рамках регіонального та національного компонента мокшанська чи ерзянська мови не викладаються, все, як правило, обмежується вивченням окремих слів, віршів, пісень, танців. Іноді ставляться постановки мокшанською мовою, але це, особливо для столиці республіки, велика рідкість.

У маленьких мокшанських селах, де ще збереглися дитячі садки, вихователі з дітьми говорять мокшанською, але тема заняття найчастіше пояснюється російською. До того ж, якщо в групі є хоч одна немокшанська дитина, вся група починає говорити російською. У школі ця тенденція продовжується. Ще нещодавно в мокшанських селах у початковій школі предмети викладалися рідною мовою, але вже тоді це практикувалося не скрізь. А сьогодні такого взагалі немає. Причин багато. Одна з них — нечисленність класів у сільських школах. У Мордовії практично немає таких шкіл, де навчалися б діти лише з одного села, зазвичай до школи приїжджають діти із сусідніх сіл. Національна складова класів неоднорідна, відповідно всі (а це 2-3 учні на клас) говорять російською.

Торік у Мордовії рідна мокшанська викладалась у 32 школах 1485 учням. Викладання вели 50 учителів. Державну мокшанську вивчали у 104 школах регіону 16 206 дітей. Викладав їм 121 учитель. У регіонах із компактним проживанням мокшан у деяких школах є факультативи з мови та культури. Однак це поширено далеко не повсюдно.

На рівні вищої освіти мова мокші вивчається у двох вишах Мордовії: у НДУ МДУ імені Огарьова та МДПУ імені Євсев’єва. У педагогічному університеті мова вивчається на кафедрі рідної мови та літератури філологічного факультету. У найбільшому виші регіону, МДУ, кілька років тому мокшанська й ерзянська мови як державні викладалися на всіх факультетах і спеціальностях. Сьогодні від цієї практики відійшли, мова вивчається лише на філологічному факультеті, на кафедрах мордовських мов та фінно-угорської філології.

Нещодавно на філологічному факультеті Мордовського держуніверситету готували і національних журналістів. Потік поділявся на 3 групи: російську, мокшанську й ерзянську. Багато профільних предметів майбутні національні кадри слухали своєю мовою. Проте 10 років тому кафедри сучасної журналістики та громадської думки та теорії та практики регіональної журналістики були об’єднані, і національний компонент випав із освітнього процесу. Спеціальність «журналістика» завжди затребувана серед абітурієнтів, щороку конкурс досить високий, проте діти із сіл не завжди мають змогу досить добре підготуватися до ЄДІ та набрати необхідну кількість балів, аби вступити на цю спеціальність. У групах журналістів із кожним роком зростає кількість іноземців, а мокшанина чи мокшанку, які володіють своєю рідною мовою на високому рівні, тут уже практично не зустріти.

МОКШАНСЬКА МОВА У ДЕРЖАВНИХ УСТАНОВАХ

Навіть за наявності статусу державної мови Республіки Мордовія мокшанська мова мало вживається у суспільно-політичному житті регіону. Глава й інші політики можуть хіба що привітати присутніх словами «Шумбратада, ялгат!» («Привіт, друзі»). Тільки на національних заходах чиновники, які володіють мокшанською мовою, частину своєї промови виголошують рідною мовою.

Мокшанської версії сайту немає в жодного органу влади чи держустанови. Все обмежується лише вивісками. Вони, варто зазначити, є в усіх бюджетних установах, зокрема школах, дитячих садках, поліклініках. У столиці республіки назви вулиць також перекладено на всі три державні мови. При прийомі співробітника на держслужбу знання ним мокшанської чи ерзянської не враховується.

МОКШАНСЬКА МОВА У ЗМІ

У Мордовії на сьогоднішній день випускається 3 друковані видання мокшанською мовою. Це газета «Мокшень правда», літературний журнал «Мокша» та журнал для дітей «Якстерь тяштеня». У другому півріччі 2022 року вони виходили наступними тиражами: щотижнева газета «Мокшень правда» — 2500 екземплярів, журнали «Мокша» та «Якстерь тяштеня» щомісяця тиражем у 500 із невеликим екземплярів. Усі три видання повністю мокшаномовні, щоправда, газета має невелику частку російськомовних публікацій, переважно рекламного характеру.

Передплатити мокшаномовну пресу можна лише на території Республіки Мордовія. За межі регіону вона доставляється силами редакції й за рахунок передплатників. Також у районних газетах Республіки Мордовія іноді виходять сторінки мокшанською мовою, але їх останнім часом можна зустріти дедалі рідше.

Передачі мокшанською мовою звучать на радіо й телебаченні. На ДТРК «Мордовія» мокшанською мовою в будні дні виходять новини «Кулят» (мокшанською та ерзянською мовами) тривалістю 30 хвилин і тематична передача «Сіяжар» тривалістю 22 хвилини. Зазвичай контентом мокшанською й ерзянською мовами займається єдина національна редакція, тому найчастіше в рамках однієї передачі зустрічаються матеріали і мокшанською, й ерзянською мовою. Так, матеріали мокшанською й ерзянською мовами в телепрограмах «Кулят» та «Сіяжар» чергуються в наступному порядку: в один день виходять новини мокшанською, а тематична передача ерзянською, в інший день новини будуть уже ерзянською, а «Сіяжар» мокшанською.

На радіо ДТРК «Мордовія» також є національні програми: новини тривалістю 8 хвилин та передача «Сіяжар» (15 хвилин). Ерзянська та мокшанська мови програм там чергуються так само, як і на телебаченні.

Народне телебачення Мордовії (НТМ) — перше регіональне кабельне телебачення з цілодобовим мовленням. У програмі телеканалу вказано передачу мокшанською мовою «Мокшень вал», проте наразі в ефір вона не виходить, місце кореспондента-ведучого вакантне. Випускається коротка передача «Вчимося говорити мокшанською», але це знайомство з азами мокшанської мови, назвати її повноцінною передачею мокшанською не можна.

ТелеМережа Мордовії (10-й канал) — єдине приватне ЗМІ в регіоні з національним мовленням. У свої найкращі часи у національній редакції каналу працювало багато талановитих та амбітних молодих журналістів-мокшан. Сьогодні залишилися один мокша й один ерзя. Удвох вони готують передачу «Од пінгу» («Новий час»), яка виходить в ефір 3 рази на тиждень, її хронометраж — 20 хвилин. У випуску передачі наявні зазвичай обидві мови: в один день у ній може бути два сюжети мокшанською та два ерзянською, в інший — один мокшанською і три ерзянською. Пропорція мов визначається наявністю та готовністю відповідного матеріалу.

На частоті 100,6 FM із понеділка до п’ятниці з 7 до 8 ранку звучить музично-інформаційна радіопередача «Вайгель». Вона також іде двома мовами, перші півгодини ерзянською, другі півгодини — мокшанською. Варто зазначити, що раніше «Вайгель» звучав на УКХ частоті по 3 години на день. Мокшанська програма тривала півтори години. Однак із переходом на іншу частоту час в ефірі скоротився. У вихідні дні мовлення мокшанською й ерзянською мовами немає.

МОКШАНСЬКА МОВА У СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ

Носії давньої співучої мокшанської мови сьогодні ще мають можливість читати своєю рідною мовою, дивитися вистави, слухати сучасні пісні.

Книги мокшанських авторів видаються переважно Мордовським книжковим видавництвом і Видавничим домом «Книга». Тиражі їхні невеликі. Частина літератури, визначена соціально значущою, видається з допомогою республіканського бюджету. Якась частина випускається за спонсорської підтримки чи кошти самих авторів.

У Мордовському національному драматичному театрі ставляться вистави мокшанською мовою. Минулого, 88 сезону, в репертуарі театру були наступні постановки: комедія «Катоти аф най масланця» («Не все коту масляна») за Миколою Островським, казка-бувальщина «Куйгорож» Валентини Мишаніної, романтична драма «Капитанонь стирня» («Капітанська дочка») за твором Олександра Пушкіна, лірична притча «Стакшинь история» («Дуже проста історія») Марії Ладо й інші. До обмежень, накладених пандемією, національний театр часто гастролював районами республіки. Відвідували мордовську діаспору в інших регіонах.

Ситуація із сучасними мокшанськими піснями гнітюча. Молодих артистів, звукорежисерів, продюсерів, які постійно працюють на цій ниві, немає. Іноді, час від часу, з’являються нові композиції, які зголоднілий мокшанський слухач радо приймає, незважаючи часом на низьку якість тексту, музики, аранжування, виконання. На безриб’ї, як-то кажуть, і рак риба.

Сьогодні молодим виконавцям простіше зробити кавер на відомий російський чи світовий хіт, перекласти пісню та заспівати, ніж створювати власні твори. І якщо ерзяни ще більш чи менш активні в цьому питанні, вони намагаються знімати кліпи рідною мовою, творити щось нове, своє, то в мокшанській сфері все глухо. На радіо роками крутяться ті самі пісні.

Мокшанська мова не надто просунута і в інтернеті. Так, у кожного національного ЗМІ є сторінки в соцмережах, є сайти, де можна переглянути та прослухати програми в запису, але порівняно із сусідами мокшанської для мокші в інтернеті дуже мало. На сьогоднішній день можна виділити лише одного блогера, який створює контент рідною мовою — це Оксана Бєлкіна. Мокшани, за рідкісним винятком, не викладають на своїх сторінках пости своєю рідною мовою. Це ніким не заборонено, але робити так чомусь не заведено. Більшістю мокшан рідна мова сприймається лише як засіб спілкування між родичами. А щось написати мокшанською під своїм фото чи сказати кілька слів рідною у відео й на думку нікому не спаде.

Активісти кілька разів бралися перекладати «Вікіпедію», інтерфейс «Вконтакте», проте до кінця жодної справи не було доведено.

Сьогодні доводиться констатувати такий гнітючий факт: мокшанська мова передусім не потрібна самим мокшанам. Упродовж багатьох років людям навіювалося, що їхня мова — ознака безкультурності, неосвіченості, сільськості, відсталості від життя. Кому хочеться бути таким? От і відхрещувалися від усього мокшанського, записували себе та своїх дітей росіянами. Навіть проживаючи в мокшанському селі, батьки намагалися розмовляти з дитиною російською, щоб хоча б вона не була відсталою, добилася чогось у житті. Сьогодні ситуація певною мірою змінилася. Багато хто став розуміти, що знати мову своїх предків гідно. Проте вибити з підкірки те, що вбивалося до неї не одне покоління, — складно.

Зараз багато нащадків мокшан із Москви й інших великих міст країни намагаються повернутися до свого коріння. Молоді люди із гордо піднятою головою називають себе мокшанами. Їм потрібна сучасна мокшанська культура: музика, література, медіа, кіно. Мордовія, на жаль, зараз їм цього дати не може.

Все впирається, як завжди, у гостру нестачу фінансів. Через украй низькі зарплати перспективна молодь, яка знає мову, залишає свою батьківщину або відразу після школи, або після закінчення вузу. Як правило, вони вже ніколи не повертаються. Таких дуже багато, а сьогодні на них не розраховано жодного ЗМІ регіону, а рідкісні мокшанські автори в соціальних мережах не можуть поповнити цю нестачу.

У національних ЗМІ республіки гостро бракує мокшанських кадрів. Одні й ті самі фахівці часом працюють у двох, а то й трьох виданнях, займатися безкоштовно ще чимось у них не вистачає ні сил, ні часу.

Корреспондент

Напишіть відгук