Марій Ел рятуватиме русскій мір у Таджикистані та Киргизстані

З Республіки до Центральної Азії відправлять студентські загони для так званої «гуманітарної допомоги» — вони займатимуться реставрацією та збереженням пам’яток часів радянської окупації. Насамперед реставрують, звісно ж, пам’ятники на честь найбільшої пропагандної події імперії — пам’ятники часів радянсько-гітлерівської війни, так званої ВВВ. Не конкретні пам’ятники окремим солдатам, а абстрактні пам’ятники на честь радянської армії чи на честь невідомого солдата.

Варто зауважити, що коли пам’ятники «Невідомому солдатові» зносили в Польщі, Чехії, Україні, Литві, Латвії тощо — там не було жодних могил. Це просто пропагандні пустушки. Часто не виявлялося жодних могил і під пам’ятниками конкретних особистостей, хоча радянська пропаганда подавала це місце поховання людини. Кам’яні та бронзові боввани й обеліски по всій території СРСР і за його межами були встановлені лише з метою пропаганди та для «застовплення» території.

«Тут наше все, бо тут наші пам’ятники, а не ваші — ваші ми знесли!».

Щоб Киргизстан і Таджикистан не забували про те, що вони є «сферою впливу» русского міра — за рахунок бюджету Марій Ел їм це нагадають. Для імперії це важливіше, ніж зробити щось у Марій Ел. Навіть важливіше, ніж реконструкція радянських пам’яток на території самої Марій Ел, адже вона наче «нікуди не дінеться» зі складу імперії, а Центральну Азію росіяни ще сподіваються «повернути».

Приклад із реконструкцією радянських пам’яток у чужій державі показовий: якщо Москва, хай поки що навіть руками марійських студентів і за гроші марійського бюджету, але готова займатися збереженням своєї «культури» в інших країнах — значить, їй нічого не заважало б за свій рахунок утримувати будь-які російськомовні школи, театри, відновлювати якісь російські пам’ятники тощо вже на території республік Ідель-Уралу. Зараз усю цю російську культуру республіки утримують за свій рахунок, але цей приклад показує, що якщо Москві дуже потрібно — вона не завжди влаштовує істерики з приводу того, що радянські пам’ятники в Центральній Азії нікому не потрібні й занепадають, а спрямовує доступні ресурси та людей для їх відновлення.

Саме тому ніякого державного статусу російської мови в незалежних республіках, ніяких російських шкіл за рахунок національних бюджетів не повинно бути — Москва повинна буде сама, за свій рахунок утримувати школи для росіян у Марій Ел або в будь-якій іншій республіці. Як вона це робить у далеких країнах? Для того ж Таджикистану Росія друкує російськомовні підручники, а не сам Таджикистан витрачає на них гроші. Варто лише вчасно перевіряти, щоб у таких підручниках не було жодної пропаганди русского міра, шовінізму й імперіалізму. Республіки Ідель-Уралу не повинні перешкоджати розвитку російської культури, а й утримувати її не мусять, оскільки росіяни на цій землі не корінне населення.