Киримли пам’ятають цей день, вони не змирилися (огляд ЗМІ)

26 лютого — День опору окупації АРК та міста Севастополя.

Дев’ять років тому Російська Федерація розпочала збройну агресію проти України. Все почалось у Криму. Диверсійні групи Росії здійснили спроби захоплення Кримського півострова. 26 лютого 2014 року на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної ради Автономної Республіки Крим вийшли тисячі кримських татар, українців і представників інших національностей. Вони продемонстрували готовність чинити опір російській окупації та заявили всьому світу про цілісність України. Наступного дня о 5 ранку до урядових будівель АРК увійшли, порушивши договір про перебування ЧФ РФ в Україні та вчинивши цим акт агресії, регулярні військові формування РФ.

Далі були блокада та захоплення військових частин ЗС України, вихід на материк українських військових і силовиків, які зберегли вірність присязі. Ці події супроводжувалися побиттям і викраденням кримських татар та українців, які протестували проти введення російських військ, жорстким політичним та адміністративним терором щодо киримли, сфабрикованими кримінальними справами, забороною та ліквідацією структур татарського самоврядування. Окупація спричинила вимушене переселення з Криму до України, Туреччини, країн ЄС десятків тисяч українських патріотів. Але все ж таки звірячі заходи придушення не зламали кримських татар, вони і сьогодні борються за свої права, не визнають окупаційної влади та російської юрисдикції над півостровом і вважають себе громадянами України.

Така поведінка корінних жителів Криму викликає злість і роздратування російських гауляйтерів — хвиля репресій зростає, що тягне за собою нові арешти, викрадення, обшуки, залякування, цензуру, адміністративний пресинг усіляких форм. Проте активні дії промосковської адміністрації та російських спецслужб на півострові не дають очікуваного результату — охочих служити новій владі небагато. Після вибухів на складах та авіабазах, втрат на флоті, постійної роботи ППО у Севастополі й інших українських містах ми бачимо, що кримчани почали усвідомлювати реальність, у якій півострів не буде російським. Це означає, що лояльність до окупаційної влади під загрозою, і в разі початку активної диверсійної діяльності місцеве населення підтримуватиме українських військових, які наближатимуть повернення територій. Перешкодити цьому в Росії не можуть, тож мешканців півострова хочуть зробити співучасниками військових злочинів.

Внаслідок такого стану речей до переліку репресивних заходів додався призов кримськотатарських чоловіків на військову службу до ЗС РФ. Кримчанам приділяється така ж увага, як і іншим колоніям: нормативи мобілізації такі ж, як у Башкирії, Татарстані, Туві чи Калмикії. 2022 року до російської армії мобілізували 6000 кримчан. Про це на брифінгу заявила постійний представник президента України в Криму Таміла Ташева. Кримські татари й українці залишаються цільовими групами російської мобілізації на півострові.

Російська влада збирає базу з вичерпними даними про військовозобов’язаних — від прописки, номерів телефонів та стану здоров’я до даних із бірж праці. Раніше у листопаді 2022 року президент Росії Володимир Путін у своєму указі доручив відомствам створити «базу військовозобов’язаних та ухилянтів». До бази включатимуть відомості про номери телефонів та адреси електронної пошти, місця реєстрації та водійські права, нерухомість та автомобілі військовозобов’язаних, їхню роботу, сім’ю, стан здоров’я, судову історію, відстрочки від мобілізації і навіть спортивні звання та розряди. Інформацію планують оновлювати щодня. Крім того, російська влада планує оснастити наземні прикордонні переходи на кордонах камерами з функцією розпізнавання облич, щоб унеможливити виїзд із країни громадян, які перебувають у розшуку або під забороною виїзду.

Камери розпізнавання облич з’являться на кордоні на тих напрямках, які масово використовують для виїзду з Росії в умовах війни в Україні. Перед небезпеками війни та репресій, зіштовхуючись із мобілізацією до російської армії, кримчани продовжують тікати до України та Євросоюзу.

Але багато жителів Криму, зокрема киримли, залишаються на території півострова, усвідомлюють себе громадянами України і чекають на прихід ЗСУ. Вони стежать за подіями у світі і бачать: уявлення про Крим як про якусь остаточну, формальну «червону лінію» поступово згасає. Збільшення військового значення повернення Криму; руйнація російських міфів про півострів; підтримка принципу, згідно з яким ядерним державам ніколи не можна дозволяти ділити неядерних сусідів — всі вони почали об’єднуватися, створюючи нову перспективу у західних країнах. Дев’ять років тому, коли Путін вперше почав своє вторгнення до Криму, півострів стояв осібно і вважався перлиною путінського правління. Однак тепер він все частіше розглядається як те, чим був давно: півострів, повний українців і кримських татар, які ніколи не обирали російське правління, спостерігаючи, як київські сили неухильно готуються до наступу на південь, сподіваючись нарешті витіснити сили Кремля з усієї української території.