Коса дворової дівки з Чувашії, видерта у 1842 році поміщицею⁠⁠

Експонат Національного музею Чувашії (муляж, справжня коса схована у спеціальну камеру, щоб не псувалася від часу).

Коса кріпосної селянки Тетяни Петрової додавалася як «речдок» до кримінальної справи повітового суду міста Улатӑр про жорстоке поводження поміщиці Віри Соколової з селянами-кріпаками. Кримінальна справа зараз зберігається у Державному історичному архіві Чувашії.

У самому документі про історію з поміщицею говорилося таке:

«23 травня 1842 року поміщиця Соколова з Алатиря своїми руками била дворову 18-річну дівку Тетяну з села Чирикова Алатирського повіту, тягала її по підлозі за волосся і висмикнула з голови волосся зі шкірою, заплетене в косу».

Під час слідства стало відомо, що поміщиця Соколова систематично знущалася з кріпаків, за найменшу непокору піддавала їх жорстоким катуванням. Слідчим було встановлено, що в 1842 в домі Соколової раптово померла дворова дівка Анастасія Самойлова від тридцяти ударів різками, завданих за наказом поміщиці. Незважаючи на те, що поміщиця найжорстокішим чином тиранила своїх кріпаків, серйозної відповідальності за це вона не понесла — отримала лише попередження суду.

Непросто уявити, як можна ось так руками здерти скальп. Упершись ногою? Однак в описі звірств іншої відомої своєю жорстокістю поміщиці, знаменитої Салтичихи, читаємо:

«Багато вбитих нею, за словами свідків, не мали волосся на голові; Дарина рвала волосся пальцями, що свідчить про її чималу фізичну силу. Знайомі та сусіди Салтикової не раз помічали, що практично у всіх кріпаків не було волосся на голові».

Це все те, що Москва принесла до Чувашії, коли її окупувала. Будь-яка підтримка Москви, московських правителів, царів, вождів дорівнює підтримці знущань окупантів із населення Чувашії. Сюди належить і недавня Хресна хода біля селища Елчĕк на честь пам’яті вбитого більшовиками царя. Тоді не було кріпацтва, але населення московських колоній як було у неволі, так і залишалося.