Коли і чому розвалиться Росія?

Своїми думками про майбутнє Російської Федерації ділиться доктор економічних наук, професор, заступник голови Національного банку України (1991-1992 та у 2005-2009), виконавчий директор Європейського банку реконструкції та розвитку (1993-1996), заступник Міністра фінансів України (2009-2010) Олександр Савченко. Ексклюзивно для “Вільного Ідель-Уралу”.

Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрость би була своя.

Хочу навести дуже актуальний уривок з моєї книжки «Антиукраїнець»:

«Вперше за всю свою історію Україна бореться зі своїм історичним ворогом Росією в коаліції не лише з усіма країнами Європи, а й — що найголовніше — в партнерстві зi США. І за нейтралітету Туреччини. Отже, як казав Пророк: «Борітеся — поборете!» Я додам: «Вам США помагають». Ще раз хотів би наголосити. Україна може гарантовано перемогти Росію в її боротьбі за право повноцінно перебувати в орбіті Західної цивілізації лише за двох обставин: перша — розміщення на її території військ НАТО і США, друга — розпад Росії. Отже, виникає вже не лише теоретичне питання, коли і за яких обставин можливий розпад Росії. Почну з передумов.

Перша передумова геополітична — Західна цивілізація чітко й однозначно ідентифікує Росію як велику регіональну Kраїну Зла і починає з нею боротьбу всіма невійськовими методами — економічними (насамперед санкціями, які постійно посилюються), інформаційними (головним чином правдивою інформацією про статки і мораль керівної еліти та олігархів, що її обслуговують), правовими — за допомогою міжнародних судів примусити Росію фінансово відповідати за всі її непрaвові дії: анексію Криму і частини Донбасу, підтримку терористів, збитий літак тощо.

Друга передумова — довгострокове збереження низьких цін на нафту і газ. Як це зробити? Наведу декілька очевидних рекомендацій: блокування прoектів, які сприяють монопольному становищу Росії на ринку газу в Європі, збільшення квот і тарифів на альтернативні джерела енергії в країнах ЄС, податкове стимулювання виробників і споживачів електроавтомобілів.

Третя передумова — це успіх країн колишньoго СРСР, які остаточно приєдналися до Західної цивілізації й отримали за це від Росії анексію частини своїх територій. Успіх цих країн — це потужний удар по соціально-економічній системі Росії, яка допускає на своїх кордонах лише хаос, а не лад і розвиток. Але такий успіх неможливий без суттєвої військової, експертної, фінансової допомоги США та ЄС. Я пропоную США та ЄС надавати фінансову допомогу цим країнам у розмірі й на умовах їх уявного членства в ЄС і НАТО. Це невелика плата за стримування експансії російського хаосу в Європу і США. Ба більше, така політика створює для ЄС нові ринки та суттєво посилює НАТО.

Але головною умовою розпаду Росії може бути лише наявність потужної внутрішньої волі до руйнування країни. Скажу прямо — це не може бути воля російської опозиції, якої зараз нема, — є проекти Кремля чи талaновиті дисиденти-одинаки, тому вони навіть корисні системі. Це не може бути воля якоїсь однієї групи еліти, наприклад, групи талaнoвитих економістів, банкiрів і фінансистів, яку Путін тримає біля себе. Це не може бути волею страдницького російського народу, навіть якщо він голодyватиме (чи стане тверезим, що неможливо уявити).

Така воля (до розпаду Росії) є у деяких республік, і, можливо, з’явиться у деяких регіонах Росії. Для актуалізації цієї волі до розпаду Росії потрібен якийсь соціально-екoномічний тригер. Таким тригером може стати довгостроковий (один-два роки) дефіцит їжі y відповідних республіках чи регіонах; короткостроковий (два-три місяця) дефіцит водки в Москві або Санкт-Петербурзі, рішення Путіна про зміну влади в Білорусії чи Казахстані, розв’язання Путіним нової війни на кордоні з Росією та ін. Росія розвалиться, коли її ВВП впаде до критичного рівня – буде становити менше 1% від світового. Тоді в Росії буде дефіцит їжі, водки та «силовиків», тобто влади.»

На жаль, п’ять років з моменту видання «Антиукраїнця» українці слухали переважно засланих козачків з Росії, прихильників «русского мира», чи розборки політиків – хто з них дурак чи хто більше вкрав.

Отже, Україна розвалила Радянський Союз 30 років тому! Розвалу СРСР передував крах економіки СРСР та Росії, ВВП якої опустився до рівня менше ніж 1% від світового. За часи правління Путіна в кращі часи ВВП Росії підімався до 2%. Після захоплення Росією Криму та ОРДЛО у 2014 р. та запровадження санкцій, ВВП Росії вже не підіймався вище 1,6% від світового. Зараз, коли курс рубля опустився до 150 руб за долар, ВВП Росії вже становить менше 1% від світового ВВП, але Росія все ще існує.

Справа в тому, що фізично ВВП ще не впав у два рази як курс. Зараз знищені лише фондові та валютні ринки, але реальна економіка ще працює. Так от, якщо західні санкції не будуть зняті, а навпаки будуть посилюватись (особливо на експорт нафти, газу та зброї), а українські збройні сили та тероборона разом з усіма українцями будуть чинити ефективний спротив та громити агресора, ВВП Росії впаде на 25-35% впродовж трьох-чотирьох місяців.

Що Заходу треба зробити ще? Добити Сбербанк Росії та почати запроваджувати санкції проти росіян і, на жаль, проти білорусів. За все треба платити, зокрема і злочинні рішення своїх лідерів – Путіна та Лукашенка. Почати треба з блокування міжнародних транзакцій всіх громадян Росії і Білорусії (включаючи тих українців, хто має російський паспорт), причому не лише за допомогою Візи чи Мастеркард, а також ввести для них ліміт у 100 дол на день на зняття готівки у всіх банках за кордоном. Якщо окупанти не залишать всі захоплені міста і села України за два тижні, треба йти на націоналізацію всіх коштів, а ще через тиждень – всієї нерухомості власників російських та білоруських паспортів. Якщо окупація буде тривати, то через три тижні мають бути анульовані всі візи для всіх громадян Росії та Білорусі. Виключення можливі лише для відкритих опозиціонерів режимів диктаторів.

Отже, Росія Путіна може припинити своє існування вже цього літа! Це не лише бажання 42 мільйонів українців, а зараз вже, мабуть, половини населення світу. Це тверезий розрахунок економіста, який з точністю до місяців передбачив розпад СРСР у своїй статті у The Wall Street Journal навесні 1991 р.