Калмицький національний лідер Арслан Санджиєв: “Дивлюся в майбутнє з надією”

Події останнього часу докорінно змінили дійсність і наше повсякденне життя. Перегорнута ще одна сторінка нашої історії і попереду чітко окреслилася невизначеність майбутнього. Багато наших громадян розгубилися і ламають голови над питанням: що робити? Проте, є серед нас люди з ясним баченням, принциповою громадянською позицією. Один серед них – голова Конгресу ойрат-калмицького народу, відомий публіцист, журналіст, поет і громадський діяч Арсланг Санджиєв.

– Арсланже Бомбайовичу, який настрій у ці дні?

– Відчуваю, як і багато хто, шок. Ніколи не думав, що доживу до такого, коли Росія стане країною-агресором і країною-вигнанцем, що буде так соромно за нашу вітчизну і наше суспільство. З іншого боку, ми бачимо приклди натхнення, коли мирні українці з голими руками виходить проти танків і відкрито висловлюються за мир, свободу і незалежність. Так можуть діяти тільки вільні люди, справжні патріоти, і, звичайно ж, вони є прекрасним прикладом і заслуговують більше, ніж будь-хто, нормального, мирного, щасливого життя.

– А за владу не соромно?

– Ні, чи можна було чогось доброго очікувати від влади, яка абсолютно не поважає свій народ, постійно обдурює його, підвищуючи плату на послуги ЖКГ, ціни на паливно-мастильні матеріали, продукти, речі, проїзд, ліки, підвищуючи пенсійний вік тощо. Народ наш обдирають як липку і він живе в злиднях. При цьому, ті, хто дружно гребе веслами на галерах поряд з одним “рабом”, чомусь в шоколаді: мають палаци, яхти, нерухомість, у тому числі і за кордоном, рахунки на офшорах. Росія – єдина країна, працівники якої живуть на межі злиднів, отримуючи жебрацькі зарплати і пенсії. Чого доброго можна очікувати від такого важливого органу державної влади як Рада Федерацій, якщо в його рядах протирають штани брехун-злодюжка, гіркий п’яничка Олексій Орлов, екс-керівник Калмикії? Докотилися, і результат – гірше не може бути, абсолютне зло: світ опинився на межі атомного знищення.

– Багато вихідців нашої республіки – ветерани Великої Вітчизняної війни звільняли Україну від німецько-фашистських загарбників і ввійшли в історію як воїни-визволителі…

– Так, Ліджі Маджієв став Героєм Радянського Союзу за подвиг при форсуванні Дніпра, також Героями офіційно могли б стати Народний письменник Калмикії, професор, доктор сільськогосподарських наук Морхаджи Нармаєв та інші. Мій батько, Бамба Санджиєв, воював у рядах 36-ї гвардійської Верхньодніпровської Червонопрапорної орденів Суворова і Кутузова ІІ ступеня стрілецької дивізії, воював у Сталінграді й на Курській дузі, форсував Дніпро, визволяв Україну і міста Харків, Київ, а документи його двоюрідного брата Анджи Телєєва, який у рядах 110-ї Окремої Калмицької кавалерійської дивізії воював на Дону, брав участь в знаменитій Корсунь-Шевченківській операції та інших битвах, зберігалися в музеї Києва, як воїна-визволителя. Таких історій про наших земляків можна навести багато, і ми з гордістю можемо казати про це. Але, чи будуть згадувати “незлим, тихим словом” тих, хто сьогодні бере участь в спеціальній військовій операції на території України – це велике питання.

До речі, у нас, починаючи з самих верхів і закінчуючи простими обивателями, чомусь завжди використовують як червону ганчірку слово “бандерівець”, виправдовуючи цим будь-яку, навіть злочинну, справу. Я б хотів задати нашим землякам просте питання: що поганого зробили бандерівці нам, калмикам? Невже це вони виселяли в Сибір на вічне заслання, підганяючи прикладами, наш народ у грудні 1943 року? Навпаки, це до них зі зброєю в руках приходили незвані гості, від яких їм доводилося переховуватися в рідних лісах і болотах. І, якщо вже бути до кінця відвертим, то це наші земляки із так званого Калмицького кавалерійського корпусу вчиняли звірства на українській землі проти мирного населення в період Великої Вітчизняної війни, за які ми повинні покаятися перед українцями. Впевнений, що нам, росіянам, ще доведеться каятися перед народом України за те, що сьогодні стираються з лиця землі будинки в їхніх містах і селах, за те, що гинуть мирні люди, за те, що зараз на їхні голови падають снаряди, ракети і бомби, випущені російською армією. Користуючись випадком, я, як голова Конгресу ойрат-калмицького народу і просто як людина, як громадянин Російської Федерації, прошу пробачення в українського народу за все зло, яке ми принесли на їхню прекрасну землю. Ми в неоплатному боргу перед братським народом.

– Який вихід?

– Війна завжди закінчується миром, а її призвідники, буває, очікують на участь на лаві підсудних, скажімо, Нюрнберзького трибуналу. Тому сторонам конфлікту треба швидше сідати за стіл мирних переговорів і всі спірні питання треба розв’язувати мирним шляхом. Альтернативи немає.

– Яким Ви бачите майбутнє світу, України і нашої країни?

– Я – оптиміст і дивлюся в майбутнє з надією. Світ, звичайно ж, як і раніше, буде йти шляхом прогресу і демократії. Україна вийде на абсолютно новий рівень життя, це буде сучасна, високорозвинута країна, їй допоможе весь світ і до її громадян завжди будуть ставитися з повагою і вдячністю, як до захисників миру, свободи і демократії. Нашу країну чекають дуже нелегкі часи, але “Росію витягнем з багна”, і все буде нормально, треба тільки, щоб російський “глибинний” народ був допущений до розв’язання основних питань, які стосуються життя всіх і кожного, тобто, має бути більше самостійності на місцях, в регіонах, в містах і селах. Очікується серйозне перезавантаження державної системи, і для цього дуже важливим є проведення місцевих виборів, змінність влади, незалежні ЗМІ, парламент, суд тощо. Все це давно відоме і ефективно працює в розвинених країнах. Не треба винаходити велосипед, а треба, щоб до влади прийшли чесні, справедливі і розумні люди. Саме для цього і потрібні прозорі вибори, за які треба боротися. Підсумки виборів, які недавно відбулися, в Держдуму в Елісті, коли перемогу отримали опозиційні сили, показують, що все це навіть дуже реально.

– А що можете сказати про ситуацію і про перспективи в нашій республіці?

– Звичайно ж, для нас, мешканців Калмикії, це ключове питання. Можна не сумніватися в тому, що наслідки військової авантюри в Україні будуть мати кардинальний характер, насамперед, для Росії, і ми повинні бути готовими до найрізноманітніших варіантів. Зрозуміло, що буде докорінна трансформація всього державного механізму, починаючи від федерального і закінчуючи муніципальним, а також будуть закладатися нові стосунки між федеральним центром і регіонами. Наша республіка може і повинна стабільно розвиватися і у нас, як і в Росії в цілому, є необхідний потенціал: багато землі, багаті надра, освічений народ. Необхідне найголовніше – ефективна влада, яка не буде заражена корупцією, жадібністю і безвідповідальністю. Саме тому Конгрес ойрат-калмицького народу зараз проводить роботу щодо активної участі в майбутніх виборах в Народний Хурал (Парламент) Республіки Калмикія. Від результатів цих виборів буде залежати майбутнє нашої республіки. Або все залишиться так, як є – стійке останнє місце серед російських регіонів за всіма основними соціально-економічними показниками, або ми здійснимо прорив і станемо процвітаючою республікою.

– Ваші творчі плани?

– Зараз разом з Батиром Боромангнаєвим і Володимиром Довдановим працюємо над книгою “Політична історія Калмикії”, в якій буде дано короткий аналіз історії нашого народу, і, головне, показано історію демократичного руху і сучасні процеси в нашій республіці і подана Стратегія розвитку Республіки Калмикія. Це буде серйозна праця, програмний документ Конгресу ойрат-калмицького народу, який ми подамо на загальне обговорення і з яким ми підемо на вибори в Народний Хурал (Парламент) Республіки Калмикія. Впевнений, народ нас підтримає. Також працюю над трьома брошурами: “Два національних генії: академік Пюрвя Ерднієв і поет Давид Кугультінов” (до сторіччя від дня народження наших великих сучасників), “Коротка військова історія ойрат-калмиків”, “Широклаг – сталінське пекло”, ще планую написати поему “Тенгрин хуча” (Небесний полог) рідною мовою.

– Успіхів!

– Байрлжанав!

Республіка Калмикія, м. Еліста, 08 березня 2022 р.