Існування Росії у варіанті «до 24.02.22» вже неможливе в поточному світоустрої – Wind of change

Існування Росії у варіанті «до 24.02.22» вже неможливе в поточному світоустрої – Wind of change

Дедалі більш очевидно, що у Кремлі сидить карлик, який хоче забрати з собою на той світ не лише тих, хто його підтримує, а й тих, хто не може вирватися з його лабетів. І це не лише корінні народи РФ, які приносять у жертву імперським амбіціям Москви, кидаючи у м’ясорубку війни. Путін не збирається зупинятися – навпаки, він ніби поставив перед собою завдання максимально прискорити повний крах Росії. І відповідно всього, що не встигне від неї відколотися.

Російський громадський проект Gulagu.net надав нам лист від джерела, яке західні ЗМІ називають Wind of change. Наводимо його текст із незначними скороченнями.

«Дата: Нд, 26 червня 2022 р.

Тема: Похмуре

Кому: Gulagu.net Офіційний канал

Володимире, доброго часу доби!

Ситуація йде в абсолютно похмурий бік. Україна для Росії вже стала стратегічною поразкою, і будь-який потенційний тактичний успіх ситуацію не змінить. Це розуміють і в ГШ МО, і в нас, і, судячи з усього, у керівництві країни, але висновки робляться вкрай негативні: зараз головною негласною метою Росії стає масштабний геополітичний конфлікт (те ж заплановане перекидання «Іскандерів» у Білорусь – прямий виклик). Чи буде це класична світова війна, чи це буде інший формат – не так важливо.

До теми з Україною: навіть якщо теоретично допустити військовий успіх у захопленні більшої частини цієї країни, то на це знадобляться довгі місяці, ще не менше 100 000 убитих та жахливі витрати, а замість ймовірності 99,999% можна буде отримати випалене поле з переважно протестним населенням, яке має історичну схильність до партизанщини та протестів. Санкції лише посилять це становище, а ось жодних економічних бонусів навіть теоретично не буде. І це – при військовому успіху Росії, який поки що під великим знаком питання.

Існування Росії у варіанті «до 24.02.22» вже неможливе в поточному світоустрої, а своїх сил для розв’язування ще кількох фронтів критично не вистачає (навіть маленька Прибалтика – це набагато більше, ніж Сєвєродонецьк та Лисичанськ, котрі скували левову частку силового ресурсу Росії).

На самому початку війни (ну чи СВО – кому як безпечніше) я писав Вам, що в нас чекають до осені війну Китаю за Тайвань. Минуло кілька місяців – обставини лише підтверджують цей прогноз.

Найгірше в ситуації, що склалася, те, що заклики до миру сьогодні – це найкращий спосіб втягнути світ у велику війну. Один із факторів, за який чіпляється наше керівництво, – світ не готовий піднімати ставки до максимуму і прийме нав’язувані умови. Загалом, не можу сказати, що в цьому є якась логічна помилка – для стосунків «тиран-жертва» одного тирана мало, потрібна ще й жертва. Західний світ із цією роллю загалом справляється непогано.

Мабуть, правильніше буде перерахувати весь набір установок, на які зараз спираються:

– Світ не готовий до максимального підвищення ставок – при демонстрації реальності ядерної загрози («Гордієв вузол» міг змінитися, але не скасований) і обіцянці «загинути всією планетою у разі поразки Росії» світ прийде до колективної згоди на переговори з наступним переписуванням умов та правил «з нуля»;

– Росія не має часу грати довго – ресурсно ситуація виглядає настільки критично, що діяти краще занадто рано, ніж із запізненням;

– За глобального конфлікту старі протиріччя по всьому світу загостряться скрізь і відразу настільки, що цього вистачить, щоб зруйнувати всі старі баланси;

– Сучасна війна – це не лише військове вторгнення, а й ставка на зміну режиму у недружніх країнах.

При цьому сьогодні не існує можливості повернутися до миру без глобального переформатування всієї світової ситуації – навіть якщо припустити, що завтра вранці Україна та Росія підпишуть мир на будь-яких умовах, то це лише означатиме початок підготовки до нового, значно масштабнішого конфлікту. Влада Росії вже зробила той крок, за яким у них може бути лише глобальна перемога (у світовому плані – тут про Україну говорити навіть смішно), або глобальна поразка. Якщо глобальної перемоги у поточних випадках конфлікту, то варіант треба змінювати, і єдиний шлях – шлях розкрутки військової спіралі. Бракує своїх військових сил – треба включити інші сили. Неважливо, як спровокувати, взяти в союзники, піти до них на другорядні ролі. Усі розмови (особливо європейців) про мир Росії з Україною просто наближають велику війну вже з ними самими.

[…]

Діюча у Росії система усвідомлює, що вона не має шансу, крім великої війни, інші варіанти не будуть розглядатися, оскільки діюча система сприймає питання свого збереження як виживання країни.

Зараз не так важливо, що це неправильно, важливо те, що суб’єкт прийняття рішень є монолітним у такому розумінні.

«Росія» як країна нічого не вирішує – вирішує її система управління, яка насправді цю «Росію» сприймає як інструмент для свого захисту. Тому мій однозначний вердикт, чи може наша країна дійти консенсусу із західним світом – ні, неможливо, допоки не відбудеться тотальної зміни системи управління. Як це можливо зробити – рішення не бачу, тому що за будь-якої перемоги однієї з діючих сил усередині Росії нічого не зміниться, а інших сил, здатних до такого зламу, сьогодні немає. Царська Росія обрушилася під тиском військової втоми, сьогоднішня Росія збирається в найкоротші терміни ініціювати світову війну нового масштабу.

[…]

Я не беруся передбачати, коли і яке військове рішення може прозвучати, нашим підрозділом підготовлено понад 20 сценаріїв розвитку подій: можливо, вже за кілька годин (за півгодини до світанку в точці удару) буде завдано військового удару по Литві. Можливо, європейці зможуть підлаштуватися під компроміс із Росією, і тому військове рішення буде відстрочено, але це лише наростить його майбутній неминучий масштаб – той, хто грає роль жертви, винен у створенні тирана не менше, ніж сам тиран.

Ситуація стрімко звалюється у глобальний світовий конфлікт.

Керівництво Росії спирається не на армію, флот і навіть не на ядерні ракети – насамперед воно спирається на впевненість у м’якотілості західного світу та надію, що варто кинути світову іскру, щоб спалахнули пожежі.

І скажу річ, яку дуже багато хто не здатний навіть прийняти: докорінно невірно говорити, що це «Росія розв’язує нову світову війну», правильно говорити, що «це керівництво Росії спровокувало ситуацію, яка веде до нової світової війни». А ось винних тут значно більше, ніж здається. Навіть у простій парі «жертва-тиран» не все так просто з розподілом провини, а в нашій виставі учасників значно більше.

На жаль, поки що немає ні сил, ні часу дати більш предметний аналіз. На цей раз довелося все спростити майже до зламу конструкції, але все ж таки постараюся дати більше конкретики і взаємопов’язаних аспектів наступного разу.

З повагою,

всіх благ…»

Корреспондент

Напишіть відгук