«Хто такі москвини та московський народ»: 372 роки минуло з моменту проголошення цієї промови, а чи сильно змінилася недоімперія?

Згідно з «Історією Русів» (хроніка початку XVIII століття) полковник Війська Запорозького Іван Богун виголосив цю промову на раді в гетьманській столиці Чигирині навесні 1650 року. Наскільки актуальними залишилися слова Богуна?

«У народі Московському владарює найнеключиміше рабство і невільництво у найвищій мірі, у них, окрім Божого та Царського, нічого власного нема і бути не може, і людей, на їх думку, створено нібито для того, щоб у ньому не мати нічого, а тільки рабствувати.

Самі вельможі та бояри московські титулуються звичайно рабами царськими і в просьбах своїх завжди пишуть вони, що б’ють йому чолом; стосовно ж посполитого народу, то всі вони вважаються кріпаками, начебто не від одного народу походять, а накуплені з бранців та невільників; і тії кріпаки або за їх назвою крестьяни обох статей, себто чоловіки та жінки з їхніми дітьми, за невідомими у світі правами та привласненнями продаються на торжищах і в житлах од власників і господарів своїх нарівні з худобою, а незрідка і на собак вимінюються, і продавані при тому мусять бути ще зумисне веселими і виказуватися своїм голосом, добротою і знаннями будь-якого ремесла, щоб через те скоріше їх купили і дорожче заплатили.

Словом сказати, з’єднатися з таким неключимим народом є те саме, що кинутися із вогню в полум’я».