Хто «свій» для Кремля?

Існує досить поширена думка, що Кремль і загалом РФ як держава піклується виключно про так званих росіян і більше ні про кого. Але чи така велика ця турбота про росіян і чому росіяни при цьому часто вважають себе найпригніченішою частиною населення такої обожнюваної імперії?

Коли 1986 року трапилася аварія на Чорнобильській АЕС, і на багато територій Білорусі й України поширилося радіаційне зараження, найбільш забруднені території пізніше в Україні назвуть «Зоною відчуження», а в Білорусі «Радіаційним заповідником».

Через кілька днів після аварії до багатьох обласних центрів і дрібніших містечок територій колишнього Залісся та Нечорнозем’я — Ярославль, Калуга, Кострома, Вязьма, Вологда тощо (тобто в ті міста, які заведено вважати провінціями саме історичної території Московської держави) — стало масово надходити м’ясо, тушонка, згущене молоко, що були тоді дефіцитними товарами. Тамтешнє населення, яке раніше відстоювало довгі багатогодинні черги за цими продуктами й усе одно не завжди їх отримувало, було втішене таким раптовим достатком і кинулося скуповувати якнайбільше.

До цього своєрідного ярмарку приєднувалися також приїжджі з інших регіонів і республік — які були проїздом, у родичів або по роботі чи спеціально приїхали, коли пройшли чутки про відсутність дефіциту на такі товари в цій місцевості. Потім вони везли ці покупки до себе додому.

Але як пов’язані між собою радіаційна катастрофа в Українській РСР і дефіцит, що раптово припинився, за кілька сотень кілометрів від найближчого кордону України?

А все банально просто: українці вже знали про радіаційне зараження та просто не купували продукти харчування, вироблені на потерпілих територіях. До того ж додався і масовий забій всієї птиці, а також усієї рогатої худоби в зоні відселення людей, що потрапила під найбільший вплив радіації, — це все м’ясо і повезли на продаж у «споконвічні» землі Московії.

Чи виглядає подібна «допомога нужденним» як акт турботи про своїх? Цілком очевидно, що ні. Чому так сталося, що керівництво імперії так поставилося до тієї частини свого населення, яке для неї було найбільш привілейованим?

Так, багато з цих товарів були швидкопсувними, і кудись занадто далеко їх вивезти було просто нереально. Але не варто забувати і про консерви, зроблені з зараженого м’яса і молока — їх можна було вивезти куди завгодно і навіть «штовхнути» якійсь «братській» комі-державі. Однак цього зроблено не було. Тому що це не лише додаткові витрати на перевезення, а й витрачений час — час тоді грав проти Кремля, адже чутки про радіоактивні продукти поширювалися досить швидко.

Чому ж імперія про російських пожертвувала цими самими росіянами?

Відповідь досить банальна. Імперія — це система. Система пограбування та терору поневоленого населення. І їй за великим рахунком байдуже, кого грабувати й на кому наживатися — головне нажива та «приріст» територіями з новими рабами. Не варто вважати, що раби для імперії цінніші, ніж можливість на них якось разово нажитися, а потім вони всі помруть від радіації. Раби просто ресурс. Такий самий, як і всі інші ресурси, що є в імперії — як природні, так і рукотворні.

Московити, або, як вони себе звуть, «росіяни» в цій системі займають привілейоване становище лише з однієї простої причини — на них тримається вся система. Вони її основне, але не єдине джерело рабів. Рабів, які найбільш слухняні і найбільш вірні, бо ці виведені імперією, що будується, з представників безлічі захоплених і манкуртизованих народів лише з однією єдиною метою — підтримувати її ж існування. Вони не є причиною її існування, лише наслідком цього існування. Однак при цьому вчать, що саме вони створили цю систему. А тому вони ж добровільно хочуть її розвивати. Адже як не розвивати своє дітище?

У той же час іноді московити вважають себе найпригніченішими Кремлем.

Чому? Тому що імперія постійно потребує розширення, а умови їхнього життя і культури, що вже «устаканились», постійно порушуються регулярними притоками новозахоплених народів, які вже стали «росіянами», але поки що не до кінця. Згодом стануть, якщо імперія продовжить існувати. І тоді вже ці «ново-старі росіяни» вважатимуть себе пригнобленими порівняно з «новими росіянами».

Якщо, звичайно, ми не розірвемо цей пекельний москвоворот. А ми ж розірвемо, правда?