Хроніки «відновлення» Лисичанська Татарстаном

Уже третій рік із Татарстану виводяться величезні гроші на допомогу жителям захопленого міста. Однак ніхто в Лисичанську не бачить більшу частину цих сум.

Нечисленні люди, що залишилися, продовжують тулитися в розбитому місті, намагаються виживати — з міста їх далеко не випускають, бо в Росії вони не потрібні, а тікати у бік підконтрольних Україні територій їм не дозволяють, щоб «російські міста не пустіли». Місто було зруйноване, зокрема батальйонами манкуртів із Татарстану, тому на Татарстан саме його й «повісили». Тепер місцеві татарстанські рашисти гордо вказують лисичанцям, що вони їх «утримують»: «Ми вас врятували і годуємо — дякуйте і низько кланяйтеся, бо заморимо голодом!».

По суті Москва знайшла ще одну можливість виводити з Татарстану великі гроші, й ідуть вони зовсім не в Лисичанськ. Ба більше, із самого Лисичанська теж продовжують виводити та вивозити все, що ще могло залишитися — залишаючи лише руїни.