Хабіров із Мінніхановим таки поїдуть на фронт?

Хабіров із Мінніхановим таки поїдуть на фронт?

Зараз манкурти та ставленики Кремля у керівництві національних республік радісно рапортують про «успішне» придушення національно-визвольних рухів народів. Але колись ці зрадники стануть відпрацьованим матеріалом — імперія завжди використовує їх стільки, скільки може, а потім або утилізує, або відправляє на пенсію (це привілей мирного часу).

Нині ж воєнний час, і ці гауляйтери наробили «справ» достатньо, щоби стати не лише свідками, а й звинуваченими у міжнародних трибуналах. Аби пом’якшити покарання, вони, звісно ж, здадуть усіх своїх спільників і валитимуть провину один на одного. Це одна з причин, чому їх стануть поступово «прибирати». Другою причиною може стати і стане їхня зайва «популярність» і впізнаваність. Так само, як і верховний цар-імператор, усі ці місцеві царки прагнуть завоювати довіру і симпатії населення — цим прирікаючи себе на недовіру головного царя. Ніхто не може бути популярнішим за нього, ніхто не може бути більш впізнаваним за нього. Імперія завжди спершу винищувала національні еліти окупованих народів і підміняла їх на своїх підсадних качок із числа зрадників. Але зрадники на те і зрадники, що зраджують усіх, і їм не вірить навіть той, заради кого вони всіх зрадили — тому для перестрахування імперія завжди проводить періодичне «прополювання» цих нових «національних» еліт. А то раптом ці «колишні» зрадники, ставши свого роду популярними і маючи владу, вирішать «укусити руку того, хто дає»? Ні, імперія не може допустити такого.

Тому або ці нинішні «голови» республік будуть раптово падати з вікон чи труїтися ранковим чаєм, або одного разу їх відправлять на пенсію, а наступного дня товариш воєнком зробить жахливу й неймовірну помилку, заявивши, що прийшов їх мобілізувати і настав час «постояти на захисті Батьківщини». Ну а там, на фронті, трапитися з ними може будь-що. Наприклад, майбутні покоління читатимуть у підручниках, як якийсь героїчний і безстрашний російський воїн на ім’я Родіон Хабаров закрив грудьми амбразуру супротивника, або як ціною самопожертви православний мученик Руслан Михайлов урятував своїх бойових товаришів від ворожої гранати, яку накрив своїм тілом.

Кому буде діло до того, що їх звали Радій Хабіров та Рустам Мінніханов, якщо бути такого не може, щоб у російській священній війні героїзм виявляли неросіяни?

Корреспондент

Напишіть відгук