«Ерзяни можуть, а ми?» Зведення з фінно-угорського фронту

Москва серйозно стурбована зростанням відцентрових тенденцій у країні й активізацією національних рухів поневолених народів. Дедалі більше людей не лише усвідомлюють, що Росія завела себе у цивілізаційний кут, а й розглядають як наслідок агресії ЗС РФ проти України можливість краху тюрми народів. Замовчувати тему вже неможливо, про що ми писали раніше, вказуючи на цифри та графіки.

Все частіше журналісти та аналітики говорять про ерзянський національний рух , який стрімко розвивається останніми роками і, можливо, є найсильнішим національним рухом фінно-угорських народів РФ. Безперечно, цю тенденцію помітили і в Москві. Як результат – влада створила паралельні національні представницькі органи ерзянського народу, намагаючись послабити вплив легітимного Атянь Езем (ерз. Рада Старійшин) та Інязора (головного старійшини ерзянського народу). Через низький авторитет проросійські клони отримали принизливі назви серед ерзян: «Пушкінський Атянь Езем» – оскільки оголошення про створення альтернативної Ради старійшин відбулося у Національній бібліотеці ім. А.С. Пушкіна, і навіть «Папазор» – стосовно артиста Державного російського драматичного театру Республіки Мордовія Сергію Адушкину, якого оголосили «новим інязором».

Провладні ЗМІ та Телеграм-канали всі як один стверджують, що лідер ерзянського національного руху інязор Сиресь Боляєнь «нікому не відомий у Мордовії». Тим часом одне із нещодавніх відеозвернень Боляєня до своїх земляків тільки на платформі Facebook зібрало понад півтора мільйона переглядів, 65 тисяч репостів і тисячі коментарів.

За нашими відомостями, активність ерзян стала каталізатором і для мокшан – одного з найрідніших ерзянам народів. У Телеграмі вже виник закритий гурт «Mokšeń politika», де мокшани активно обговорюють саме політичні питання. Один із головних наративів групи – «ерзяни можуть, а ми?»