Ерзя, що ти обираєш для свого народу?

Ерзя, що ти обираєш для свого народу? Життя чи смерть?

Багато держав, незалежно від непростих історичних періодів і відсутності сировинних ресурсів, почуваються цілком благополучно і самодостатньо. Наприклад, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія… Вони мають багате історичне минуле, благополучне сьогодення, і, певен, не менш успішне майбутнє! Все, чого вони досягли, не впало манною небесною, а є результатом творчої праці в умовах демократії, свободи слова, справедливих законів — усього того, без чого неможливий розвиток суспільства. Так, життя в цих країнах не рай, там теж є недоліки, суперечності, але важко не погодиться зі словами В. Черчілля, що демократія — це погано, але нічого кращого людство не придумало. Росія ж, уся її історія — це приклад того, до чого наводить відсутність демократії! Дедалі більше людей почали розуміти, що процес розпаду вже неможливо зупинити. Ми спостерігаємо колапс державної системи управління. Розвал неминучий.

У той же час провладні провісники «вангують» про неможливість існування та розвитку регіонів та республік без Росії. Так само, як кричали про те, що без Москви союзні республіки замерзнуть, помруть від голоду й інших лих. Ніхто не замерз і, мало того, ніхто не шкодує про звільнення. Вони скористалися вікном можливостей початку дев’яностих.

Нині такий шанс є у нас. Найімовірніше, це останній шанс для наших народів. За великим рахунком, нам, ерзянам, втрачати нічого, та й вибору іншого немає!

Росія, за всіх часів, незалежно від назви, «приростала» шляхом насильства, обману, підкупу! Вона складалася із територій, де жили народи з різними мовами, способом життя, релігією, історією, традиціями! Так було і в інших імперій, але вони наказали довго жити, тому що світ розвивається, час зажадав кардинальних змін — і сьогодні він уже на наступному щаблі розвитку цивілізації. Тільки в Росії нічого не змінюється. Перший університет відкрили в Італії 1088, а в Росії — в 1724! Ось воно, справжнє відставання! У цивілізаційному розвитку Росія відставала та відстає від країн Західної Європи на шістсот років! І розрив цей не скорочуватиметься й у наші дні, час, коли темпи розвитку технологій нагадують процес вибуху. Але це не стосується російського суспільства та державної системи управління. Вони досі там, у чотирнадцятому столітті! Населення Росії досі у становищі рабів! Рабів, яким не потрібні реформи, вибори, вільна преса! Рабів, яким свобода не потрібна, тому що вона передбачає відповідальність за ухвалені рішення, за вибори, починаючи з місцевих та закінчуючи виборами перших осіб! Тому всім потрібен цар, попи, бояри, які все вирішать, і народу їх треба почитати, боятися, вірити, а вони забезпечать тим, хто вірить, баланду в загальному кориті і можливість померти за царя-батюшку чи президента — немає різниці, як він зараз називається!

Значну роль у відставанні Росії відіграла російська церква, реакційна сутність якої проявляється буквально в усьому, починаючи з насильницького хрещення і закінчуючи освяченням ядерної зброї. У ній давно немає нічого духовного. І не було! І не може бути! Влада і церква протягом багатовікової історії Росії йдуть пліч-о-пліч і старанно виконують свою імперську місію, перетворюють окуповані території на Росію, а народи на росіян, тобто на рабів. Тому історія Росії — це постійні потрясіння, масовий етноцид, геноцид, голод, злидні, безправ’я, і творець усього цього — російська держава.

Упродовж багатьох сотень років у російській імперії не припинялася боротьба за свободу, проти гнобителів, за гідні умови життя — повстання, страйки, озброєна боротьба.

На наше нещастя, всі вони закінчувалися жорстоким придушенням повсталих, з різних причин: неорганізованості, роз’єднаності, наївності повсталих, які не вміли правильно сформулювати свої цілі й завдання, тоді як московське військо, під централізованим управлінням, було численним і добре озброєним.

Ерзяни пам’ятають імена своїх героїв від Інязора Пургаза та до А.П. Рябова, Я.Я. Кулдуркаєва, Йовлань Оло, Нуянь Відяза, Кшуманцянь Піргужа, Аношонь Тумая та багатьох, багатьох інших! Сучасники не до кінця оцінили їхній внесок у збереження та розвиток ерзянської нації, їхню активну протидію насильству, асиміляції та християнізації. Я вірю, що наші нащадки віддадуть їм належне — і вони назавжди залишаться в пам’яті ерзянського народу.

Історія ясно і недвозначно показує, що у правлячої влади ніколи не було бажання сприяти розвитку корінних народів, хоча б на рівні змін елементарних умов життя, початкової освіти рідною мовою, збереження традицій. Навпаки, неросійське населення виганялося з рідних місць, де осідали царські наближені, поміщики, церкви, монастирі. Осквернялися місця молінь ерзян, вирубувалися священні гаї та ліси, які для ерзян були сенсом та основою життя. Примітно, П.І. Мельников пише про ерзян та інші корінні народи Поволжя: «І тому ще, можливо люблять чужорідці (корінні народи — прим. автора) рідні ліси, що за старих часів, не маючи міст, ні фортець, довго в недоступних нетрях відстоювали свою воленьку, спершу від татар, потім від російських людей… » Тепер ми розуміємо, до чого призвела навала варварів: корінні народи Росії витіснені з усіх сфер життя — соціальної, культурної, мовної, політичної. Залишився один привілей — співати і танцювати до втрати свідомості, не ставлячи питання збереження мови й, отже, народу. Якщо торкнутися морально-етичної сторони, то в книзі Андрія Печерського «На горах» є чудові рядки: «У старі роки на Горах росли ліси кондові, місцями досі вони вціліли, більше тими місцями, де чуваші, черемиси та мордва живуть… жоден із них без потреби деревця не чіпатиме; упускати ліс без шляху по-їхньому гріх великий, за старовинним їхнім законом: ліс — оселя богів. Ліс винищувати, його будинок руйнувати, кару на себе накликати. Так думає мордвин, так думають і черемис і чувашенин». Далі — «…росіянин не те: він природжений ворог лісу, звалити вікове дерево, щоб вирубати з сука вісь чи голоблю….., столітні дуби теж рубає, обібрати б тільки з них жолуді свиням на корм… Звичка залишилася; і тепер на горах, де живуть корінні російські люди — не помісь із чужорідцями, а суто слов’янської породи, — лісів більше немає…» Ці зауваження автора «на горах» не про ліс чи природу — у них розкрито сутність імперії, що її розкладає вплив на все навколишнє, і звичайно, передусім ставлення імперців до завойованих народів, а саме зарозуміле, зневажливе, у чому вони досягли успіху, не без допомоги продажних представників тих же корінних народів. Так-так, доводиться констатувати цей факт, бо без них, без їхньої допомоги завойовникам не відбулася б окупація земель, асиміляція корінних народів, позбавлення їхньої ідентичності. Тому безліч прикладів з минулого та сьогодення.

То чим же є російська імперія для неросійських народів? Це резервація, у найгіршому значенні цього слова. Над імперією тяжіє маніакальне занепокоєння, щоб щось десь «цап-царапнути»! У всі віки головною турботою агресора було розширитися, «приєднати»! Так було за царів, і їм вторить сьогоднішній, всім відомий персонаж: «у Росії з’явилися нові території… це значний результат…».

І що зрештою всіх цих «приєднань»? Росія за останні п’ятсот років зуміла прикрасити лише вітрину, фасад імперії, Москву, С.-Петербург та ще кілька великих міст, а за фасадом — деградація корінних народів, злиденні заробітки та пенсії, безнадія, пияцтво, безробіття…

І всі ці п’ятсот років народи штучно змішували за допомогою походів, воєн, переселень, різних «великих» будівництв, «підіймання цілини», БАМів, роз’єднань-об’єднань усього і вся… Як наслідок змішані шлюби, що ведуть до втрати ідентичності. Сьогодні Путін намагається звести в чесноту змішані шлюби і говорить про вироблення якогось «потужного генетичного коду», який нібито є перевагою. Усі подібні твердження від лукавого. Як і твердження у тому, що «…країна, як пилосос, втягувала у себе представників певних етносів, національностей…». Очевидно, однією з цілей імперії є поліпшення генного матеріалу росіян — за рахунок неросіян.

«Пилосос» цей приводить у дію імперська колоніальна політика. У результаті так «насмоктували», що більшість неросійських народів перебувають на останній стадії виживання. Втрата мови, територій, демографічна катастрофа — ось основні результати ставлення імперців до підкорених народів.

За останні десять років кількість ерзян зменшилася на двісті тисяч людей, але з тих, що залишилися, переважно літніх, мало хто знає рідну мову. Уявіть, від 1,5 мільйона на початку минулого століття залишилося від сили 200 тисяч носіїв мови! Ще років 50-60 тому в Мордовії функціонувало 12 педагогічних училищ, які готували вчителів ерзянської мови для початкових класів. Де вони зараз? Їх знищили, знищили цілеспрямовано, позбавивши майбутнього ерзян, позбавивши фундаменту, де зароджувалися основи ерзянського суспільства. Як ви вважаєте, трапилася б подібна катастрофа в Ерзянській державі? Звісно, ні! Корінні народи не повинні миритися зі свавіллям влади і покірно чекати на свій скін! Людина від народження, апріорі вільна, почуття свободи дано людині природою, й узурпувати її ніхто не має права!

Кожна національна республіка має право на самовизначення, згідно з конституцією, згідно з міжнародними нормами! Тобто декларація про утворення самостійної держави. Це теоретично. А на практиці це неможливо, тому що російська влада влаштована так, що заявлене бажання припинятиметься на пні, бо федеральний устрій тільки декларується і є фільчиною грамотою — регіони та національні республіки позбавлені всіх прав. У Росії панує автократія, плутократія, життя за поняттями, де немає свободи та їй властивих демократичних інститутів, тому природне і законне бажання корінних народів утворити свою державу, що відповідає їх інтересам, зустрічає запеклий опір держиморд. Багато нинішніх демократів та опозиціонерів проти розвалу Росії, лякають неминучим хаосом, громадянськими війнами в процесі розпаду. Вони вже бояться, у них закладена бацила страху та невіри у свої сили, і тому вони лякають нас. Розвал Росії — не всесвітній потоп, не всесвітня катастрофа! Потрібно, наприклад, для вирішення спільних проблем об’єднатися деяким регіонам Поволжя за прикладом Євросоюзу — ніхто не заборонить! Залишаючи Росію в нинішніх кордонах, лишається лазівка — ні, не лазівка, а широкі ворота — для повернення експансіоністської політики, повторення подій 90-х років минулого століття. Сьогодні васальна Мордовія повністю залежна від Кремля, вона не суб’єкт права — у Москві вирішують, а в Мордовії беззаперечно виконують, як навчити, чого навчати, скільки годин факультативу виділити ерзянським дітям, які сидять у класі впереміш із російською більшістю! Про яке засвоєння ерзянського мови може йтися за таких обставин? Ерзянська мова на папері вважається державною, а до народу влада ставиться, ніби до другосортного!

Центральна влада нахабно викачує з надр республік нафту і газ, вирубує ліси, забруднює річки та водоймища, залишає народам жалюгідні крихти від здобутого та проданого, а все накрадене переправляє на «загниваючий» Захід, країни НАТО, і при цьому НАТО лякає своє. населення. Очевидно, що будь-які реформи в Росії неможливі! Навіть за умови усунення від влади путінського кгбешного режиму інших варіантів немає і не передбачається, тому що сьогоднішня російська, на словах, ліберальна опозиція не має жодного відношення до ліберті, свободи. Це московська опозиційна еліта мріє лише про те, щоб зайняти кремлівські крісла.

Тому я підтримую Резолюцію Ерзянського З’їзду: ерзян не має іншої альтернативи, крім утворення самостійної держави! Залишатися в нинішньому приниженому стані — подібно до смерті, бо через 10-15 років не залишиться ерзян, носіїв ерзянської мови, а замість республіки Мордовія повісять табличку: «Саранська чи Мордовська область». Ми маємо скористатися, можливо, єдиним і останнім шансом сьогодні, завтра-післязавтра буде пізно! Відповідаючи Путіну, маємо право сказати: навіщо нам Росія, якщо в ній не буде ерзян?

Я закликаю всіх, у кому теплиться почуття причетності до свого народу, кому дорога його історія, традиції, культура, хто не втратив поваги до пам’яті предків, які віддали свої життя за волю, перейнятися почуттям відповідальності перед нащадками! Заради наших дітей та онуків закликаю не боятися, не мовчати, а в міру своїх сил та можливостей зробити посильний внесок у ліквідацію імперії зла та побудову своєї рідної держави Ерзянь Мастор! Держави ерзян, держави для людей!

Автор: Бурань Сергу