Досвід білорусів: чи варто корінним народам учитися на чужих помилках?

Досвід білорусів: чи варто корінним народам учитися на чужих помилках?

У білорусів зараз не найкращі часи. Звісно, поки що не в Білорусі лунають сирени і вибухи, але країна на грані війни, яка кожної хвилини може перекинутися через кордон. Ситуація дуже гнітюча і тривожна. «Останній диктатор Європи» надав територію Білорусі своєму кремлівському колезі, зробивши Білорусь країною-агресором. І тепер білорусам доводиться усвідомлювати, що те, що зараз із ними відбувається, – ціна їхнього намагання уникнути «українського сценарію».

Мимовільний символ білоруського протесту-2020 – той самий хлопець, який зняв черевики, коли вставав на лавочку – нині добровольцем воює за Україну.

«Ех, хлопці, хлопці…

“Білоруси. Усвідомте головне. Немає питання „мирний протест“ чи „не мирний протест“. Питання стоїть так – чи ви воюватимете в Мінську. З Лукашенком. Зараз. Або ви чи ваші діти воюватимуть у Сирії, Лівії, Чечні, Україні. І вже в найближчому майбутньому. Повірте”.

Лише два роки тому написано.

А треба було ту лавочку вивернути з корінням, і винести ворота на Окрестіна (мається на увазі ізолятор на мінській вулиці Окрестіне – ред.).

І не було б Бучі. Не було б Ірпеня. Не було б ударів по Києву. І не було б прокльонів від українців на ваші голови.

Чи були б бої у Мінську? Безперечно. Але вони в жодне порівняння не йшли б із тим, що відбувається зараз. Кількість зламаних та відібраних життів була б на три порядки меншою», – сказав про це відомий колишній російський журналіст Аркадій Бабченко.

Пригадаймо: 2020 року, коли Олександр Лукашенко зміг-таки спровокувати білорусів на протест занадто відвертими фальсифікаціями на виборах, багато українців підтримали сусідів: хтось брав участь у пробілоруських акціях, хтось вивішував на вікна та аватарки у соцмережах біло-червоно-білий прапор, хтось писав білорусам слова підтримки, слав листи, посилки і гроші на допомогу постраждалим в Окрестіне.

«Я захоплювався відео, коли люди на проспекті Машерова кидали коктейлі Молотова в ментів — ось же, ось воно, нарешті білоруський народ повстав, нарешті вони скинуть цю маразматичну вусату відрижку і повернуть собі гордість! Я хворів на все серце, і як же, бл*дь, мені було боляче, коли через кілька днів стало ясно, чим це закінчиться. Мирний протест? Масові ходи? Жіночі марші? Я не міг знайти місця. Вас же більше, просто наваліться натовпом на цей хисткий кордон мусорів.

Проте нічого подібного не тьохнуло в душах протестувальників. Вони злякалися. Злякалися отримати по ї*альнику, злякалися сісти, злякалися звільнень, переслідувань, виключення дітей зі школи. Злякалися ціни, якою дається свобода», – говорить українській блогер Павло Жерновий.

Він розповідає, що всі його друзі з Мінська емігрували.

Українець говорить: «Одного разу ці люди злякалися заплатити ціну на вулицях Мінська, що горять, і їх позбавили рідного дому, зв’язків, перспектив. Їх позбавили майбутнього. Точніше, позбавила одна людина – Олександр Лукашенко. Це не ви обрали еміграцію – він вибрав її за вас, він махнув рукою на вас. Ви для нього просто об’єкти – циферки у статистиці тих, хто виїхав.

Ніхто.

Програвши та поїхавши, ви не стали ніким, ви залишилися ніким. Єдина можливість стати кимось вам зараз — українські танки в Мінську. І це буде ще одна ціна, ще один урок для майбутньої білоруської нації — розмазані артилерією міста, згорілі будинки та втрачені життя стануть фінальною кривавою монетою, яку заплатять білоруси за свою боягузливість.

Я хочу гранично ясно висловитися: зараз немає вибору між “підтримкою” та “не підтримкою” України, немає можливості сховати голову в пісок, немає можливості з Німеччини, Італії, Франції чи Польщі писати слова підтримки у фейсбуці та виходити там на мітинги на підтримку України. Є лише гірка правда – Лукашенко чи українські танки у Мінську.

І це результат вашої ж малодушності. Не ображайтеся. Тому що проживши все життя в Білорусі, ви в глибині душі все одно знаєте, що навіть українські танки кращі за Лукашенка».

Чи проігнорують корінні народи досвід Білорусі, чи зроблять висновки – покаже час. Аби лиш потім не довелося опинитися на місці білорусів…

Корреспондент

Напишіть відгук