Добриво для імперії: як у Росії заведено ставитися до культурної спадщини захоплених народів
«Народ, який не має національної самосвідомості, є гній, на якому зростають інші народи», – відомий вислів відомого державного діяча Російської імперії Петра Столипіна. Ідеологи Росії чудово розуміли, що, якщо стерти історію певного народу, з нього можна буде ліпити що завгодно.
Адже саме так чинив він і російський уряд із татарами, башкирами, кавказцями, кримськими татарами й іншими захопленими Росією народами: як із «гноєм». Для «удобрювання» та зростання Російської імперії та її, як це сьогодні називають, «державотворчого» населення.
Про це розповідає сторінка аналітичної інформації «Алтын Мираҫ / Altyn Miras».
Уже задовго до Столипіна Росія цілеспрямовано знищувала культурну спадщину мусульманських народів. Згадайте наказ Петра Першого – «відбивати обличчя половецьких статуй і використовувати їх як фундамент під нові споруди». Ось так поводилися з культурною архітектурною спадщиною.
У Саратовській області є селище Увек, розташоване на території стародавнього міста Увек. Так ось Увек, або Укек – середньовічне місто Золотої Орди, засноване в середині XIII століття на березі Волги. Нині на цьому місці розташована археологічна пам’ятка «Увецьке городище».
Археологічні розкопки Укека або Увецького городища вперше почалися на початку XIX століття. Розкопки організував саратовський губернатор Ширинський-Шихматов, який сам брав у них участь. Професор Ф.В. Балод називав Укек «Приволзькими Помпеями».
Починаючи з Анни Іоанівни (у 1730–1740 роках – імператриця Росії з династії Романових, племінниця Петра Першого), на Увеку почалося активне «освоєння» ресурсів промисловцями та селянами. Розбиралися по цеглинках міста, медресе, мечеті, фортеці та з ординської цегли будували нові російські споруди. Ординська цегла цінувався і називалася «мамаєвською цеглою».
«Квітня 10 день 1631 р., за царювання Михайла Феодоровича, при воєводах Салтикові і Житові, при дяках Смивалові і Трохимовичі, забудована Астрахань кам’яною, князем Оболенським, Хохловим і дяком Патрикеєвим; велено цеглу брати на Ахтубі, і Ханську мечеть і дім ханський зламати, щоб було на побудову досить як білого каменю, так і заліза від Ахтуби».
Як видно з цієї цитати, цілеспрямоване знищення тюркського міського зодчества розпочав у XVII столітті перший представник династії Романових – Михайло Федорович, який правив із 1613 р.
На фото – протокол засідання з передачі землі Увека промисловцям братам Нобелям (так, ті самі, що мають стосунок до так званої Нобелівської премії та нафтової компанії «БраНобель», заснованої в 1879 р.), які просили губернатора Столипіна про отримання чергових земель на освоєння для власних виробництв.
Європейці та царська Росія до культурної археологічної спадщини тюркського періоду ставилася як до звичайних ресурсів, які необхідно було розробити для промисловості.
Окрім вибірки цегли, промисловці ХІХ-ХХ ст. здогадалася використовувати кістки під час виробництва добрива селітри. Згідно з роботою Франца Баллода, Росія цілеспрямовано знищила не тільки архітектурну спадщину міст Золотої Орди, а й використовувала навіть кістки людей і тварин.
«У 1913 році тут відбувалися хижацькі розкопки, оскільки утримувачем заїжджого двору в Дубівці Артем’євим на широких засадах було організовано видобуток кісток для костемольного заводу та цегли з руїн стародавнього міста для споруд у посаді. Протягом одного місяця з городища було вивезено до 16 тисяч пудів кісток (це 262 тисячі кілограмів), 92 вози цегли, а також 100 пудів мідного брухту, 150 пудів заліза, 11 пудів свинцю. Те саме раніше, у 1911 та 1912 роках, було зроблено селянами. Загалом видобуток досягав настільки значних розмірів, що замітки про нього з’явилися навіть у столичних газетах», – 41 с. там же.
Це стосується тюркського міста Бельджамена. Тобто було вивезено 262 тисячі кілограмів людських кісток. Якщо вага кістяка дорослої людини становить близько 2,5 кілограмів, виходить, що промисловці розкрили для переробки понад 104 тисячі могил людей, які жили тут до приходу Російської імперії.
Таке ставлення Росії до захоплених нею народів, до їхньої культурної спадщини.
Напишіть відгук