«Добрі» наміри жителів РФ ведуть українців у рашистське пекло

Із самого початку повномасштабного вторгнення в Україну кремлівські війська не лише забороняли мирному населенню виїзд на контрольовану українською владою територію, а й розстрілювали всіх, хто намагався сам виїхати чи вийти пішки у бік української армії. Так само розстрілювалися і гуманітарні конвої, які з підконтрольної ЗСУ території везли продукти харчування та ліки на окуповані території.

Ті ж продукти харчування та ліки, які були на окупованих територіях, стали швидко закінчуватися — підвезення чи виробництва нових не було, а наявні мародерилися російською армією.

Тому людям в окупації загрожував не лише безправний стан рабів, з якими рашисти могли зробити що завгодно, але також і голод, і брак ліків.

Така ситуація створювалася кремлівською владою навмисно, з метою зігнати населення України з цих земель подалі в тил військ РФ — і як додаткова робоча сила, і як новий генофонд, замість свого вимираючого населення, і як свого роду пропагандний трюк: «усі тікають до нас від пригноблення бандерівцями».

Але виявилося, що навіть у таких умовах більшість українців не хоче виїжджати та кидати свій дім і свою Батьківщину, а росіян зневажають.

Стали вивозити силою й обманом, а також влаштували масові бомбардування міст і сіл, аби зігнати населення страхом.

В результаті значна кількість українців, які виїхали до РФ, виїхали і з самої РФ — через Естонію, через Фінляндію, Казахстан, Азербайджан. Багато хто з них повернувся потім назад до України. Але не всі.

Частина вивезених не змогла виїхати й опинилася перед непростим вибором. Здебільшого це люди похилого віку, багатодітні сім’ї з маленькими дітьми, люди з інвалідністю.

Грошей чи можливостей, щоб виїхати самостійно з РФ, вони часто не мають. Із деяких із них ще й взяли підписку про те, що вони не мають права залишати територію РФ протягом двох років, а паспорти їхні або конфісковано і замість них видано російські (щоб отримати гуманітарну допомогу й не померти з голоду, деякі люди брали ці паспорти — адже іноді це була умова для отримання допомоги), з якими нікуди не поїдеш, або були втрачені під час бойових дій.

І в цих умовах всякі «благодійники» з місцевих «жалісливих» мешканців, замість того, щоб допомогти людям через треті країни повернутися до України, влаштовують цирк із «постійною турботою про біженців». Сьогодні подібним чином проявив себе ТГ-канал «Сердита Чувашія», але це далеко не поодинокі випадки по всій території РФ.

Це не біженці. Більшість із них не біженці, бо більшість із них приїхали не з власної волі до країни агресорів. Якщо ви називаєте їх біженцями, то тоді й тих людей, яких гітлерівці гнали на роботу в Рейх, ви теж повинні називати біженцями, а не остарбайтерами.

Але так, цілком зрозуміло, чому «жалісливі» не поспішають допомогти українцям виїхати. Адже де їм буде краще, ніж у великій наддержаві, де їх ніхто не гнобить і всі добре ставляться, правда? Не можна допустити, щоб вони повернулися до «фашистської» України, де їх знову змусять говорити українською та повернуть права людини!