День Республіки Татарстан

Дорогі татарські земляки! В нас на календарі свято. У зв’язку з цим варто згадати основні етапи Татарської державності: Волзьку Булгарію, створену на межі IX-X ст.; потім Булгарію як частину Золотої Орди; Казанське ханство, що виникло в XV ст.; потім насильницьке приєднання в 1552 Казанського ханства до Московського царства; далі існування у складі Росії (у різних її формах) – Російської імперії (зі спробами 1917-18 рр. створити власну державу як федеральної одиниці Республіки Ідель-Урал), РРФСР, СРСР, РФ.

А тепер повернемося до 30 серпня 1990 року.

Верховна Рада республіки на підставі референдуму щодо суверенності Татарстану прийняла декларацію про державний суверенітет Татарської РСР.

Сучасники згадують цей день як момент єднання татарстанців різних національностей. Дві основні політичні групи у Верховній Раді, проросійська та протатарська, змогли знайти спільну мову (вибачте за каламбур – знайти «дві державні мови – російську та татарську») та поважити вимогу «проросійських» – договір із Москвою та жодних відділень.

Але навіть цей варіант не гарантував плавного переходу до обмеженого суверенітету.

У цій Декларації, на відміну від деяких союзних і багатьох інших автономних республік РРФСР, крім Чечено-Інгушетії, не було прямо зазначено перебування республіки ні у складі РРФСР, ні в СРСР. Але при цьому було оголошено, що Конституція та закони Татарської РСР мають верховенство на всій території Татарської РСР.

Далі була законодавча боротьба Татарстану з РФ, що затягнулася на два роки. Основним питанням було, чи є Республіка Татарстан суверенною державою, суб’єктом міжнародного права, який будує свої відносини з Російською Федерацією й іншими республіками, державами на основі рівноправних договорів? На референдумі 21 березня 1992 року позитивно відповіли 61,4% тих, хто проголосував.

А 22 травня на підставі референдуму було прийнято Постанову Верховної Ради про статус Татарстану як суверенної держави. Було введено нову Конституцію Республіки Татарстан, яка оголошує його суверенною державою.

Зрозуміло, це не подобалося Кремлю, 1992 р. десантні дивізії перекидалися ближче до кордону Ульяновської області, лунали погрози посадити Шаймієва в клітку і провезти Москвою.

Однак тоді російська розвідка доповіла уряду РФ, що можна обійтися без цього – татари не мали реальної опозиції, готової до збройного опору.

Зрештою 19 квітня 2001 року Конституційний суд Російської Федерації визнав положення про суверенітет Татарстану такими, що не відповідають Конституції Російської Федерації, після якого 19 квітня 2002 року Держрада Татарстану прийняла нову редакцію Конституції республіки, в якій привела у відповідність до Конституції РФ усі положення Конституції Татарстану.

А при владі в РФ з нульових років уже був молодий і енергійний наступник Єльцина, який вдало завершує війну в Чечні («мочити в сортирах») і вибудовує під себе жорстку вертикаль влади. Від федералізму в Росії залишалося дедалі менше слідів. Момент для зміцнення справжнього, а не обмеженого суверенітету Татарстану було втрачено.

Поступово федеральні відносини з Москвою перетворилися на щось інше: Держдума влізла в процес законодавства, те саме відбувалося й у виконавчій владі, міжнародних зв’язках Республіки Татарстан.

Раніше Москву лякав розмах святкування Дня Республіки, коли на вулиці виходили на гуляння по півмільйона людей, але зараз уряд РФ заспокоївся: річку народної демократії загнали в бетонне русло, течія плавна, хвиль не видно. Відпрацьовано регулювання рівня води у разі можливих паводків. Усе під контролем!

Головний суб’єкт історії – національний рух – шляхом політичних маніпуляцій вдалося нівелювати та звести до етнографічних проявів.

Глава (вже не президент) Республіки Рустам Мінніханов напередодні свята супроводжував своє звичайне ранкове вітання відеороликом із виконанням музичної композиції «Ми любимо Татарстан». В оприлюдненій програмі урочистостей – ритуальні збори у Казанській ратуші із вшануванням «найкращих людей», мотопробіг «Два Кремлі!» (згадується знамените гасло «Вдаримо автопробігом по бездоріжжю та недбальству!»), спортивна та дитяча програми, флеш-моб гармоністів, виступ музичних ансамблів, стрибки на іподромі, оперний фестиваль і головне… святковий салют! Якщо двома словами, то «Хліба та видовищ!».

Оскільки програма святкування універсально-безлика, підійде до будь-якого казенно-патріотичного заходу, то закрадається крамольна думка: головна мета всього цього пафосного балагану – не дати замислитися, хто ми, звідки ми, куди ми йдемо?

Своє завдання автор бачить у тому, щоб ці питання таки пролунали. Якщо не на весь Татарстан, то хоча б серед активної та свідомої частини Республіки.