Демон, який вітає наших дітей

Кожен із народів Ідель-Уралу має свою міфологію, свої традиції. Проте всім нам нав’язали одну спільну, яка не тільки не має нічого схожого з нашими традиціями, а й шкідлива для нас.

Дід Мороз — милий і добрий дідусь із онукою, який приносить подарунки з окупованих фінно-угорських земель Великого Устюга, але при цьому представляється росіянином?

До радянської влади жодної подібної традиції не існувало. Дід Мороз у слов’янській міфології — демон, який заморожує мандрівників, що заблукали в дорозі. Снігуронька — теж не миленький персонаж і не внучка дідуся, а принесена в жертву демону холоду молода дівчина, яку прив’язали до дерева й залишили в морозному лісі. Червоний одяг дідуся — обморожена і почервоніла шкіра. Синій одяг Снігуроньки — труп, що посинів на морозі. Чи знали поради про цю міфологію? Звичайно, знали, але яке їм діло до чиїхось народних традицій, якщо вони творять новий радянський народ?

Коли совєти захопили владу, їм потрібно було побудувати щось кардинально нове, інше. Простіше кажучи, на сучасному сленгу — зібрати собі аудиторію на хвилі хайпу. Демон, який приносить подарунки та розважає дітей — куди може бути ще хайповіше? Побут і мова творять менталітет, тому, створивши радянський новосурж, більшовики не забули і про народний побут, створюючи для населення нову реальність, у якій усі старі традиції або перевернуті з ніг на голову, або зовсім зачищені — щоби звільнити місце нової святкової ідеології.

Наразі ми спостерігаємо, як українці викреслили Діда Мороза зі списку привітальників дітей. Він більше не приходить бухим до них на Новий рік. Тому що цей персонаж ніяк не вписується в їхні народні традиції як добряк і позитивний персонаж. Нам варто зробити те саме. Це не наші міфи, не наша культура. Все це створено лише для заміни наших звичаїв і нашого способу життя. Щоб ми втрачали своє коріння і свої традиції, промінюючи їх на вторинну російську культуру.