Чи зможе Вашингтон урятувати Росію?

Дослідник пострадянської Росії Каміль Галєєв пояснив, чому розвал РФ історично обґрунтований і хто намагатиметься цьому запобігти. Ось які аргументи він висуває.

1. Теза про якесь «протистояння» або тим більше проксі війні Росії проти Заходу – абсурдна.

Немає ніякого Заходу.

2. На Заході є держави, які неіронічно підтримують Україну. На європейському континенті це насамперед Польща, Прибалтика та країни Скандинавії. За його межами – Британія та її колишні домініони.

3. На Заході є держави, про які цього сказати не можна. Це насамперед Німеччина та Франція. Дві країни найбільше відповідальні за створення путінської військової машини. Австрія та Швейцарія в такому випадку виступають як придатки Німеччини.

4. Значні та впливові групи інтересів на Заході не зацікавлені в поразці Росії, зокрема й тому, що вони справедливо вважають, що така поразка закінчилася б її крахом.

5. Європа розколота, причому дві найбільші та найвпливовіші країни континенту не зацікавлені у поразці РФ. Але вони мало що можуть зробити. Визначальним чинником стане позиція США.

6. Про США слід розуміти таке: це гегемон. А отже – він сліпий. 

Країни, що наближаються до гегемонії, не обов’язково навіть світової, статусу світ-імперії тут цілком достатньо, втрачають здатність розбиратися в зовнішньому світі. 

(Вірно, до речі, і зворотне – втрата статусу світ-імперії веде до різкого зростання якості знань про зовнішній світ. Приклад – Османська імперія у XVIII і XIX ст., у міру ослаблення її розуміння навколишнього світу покращилося кратно.)

7. З пункту 6 випливає, що визначальний вплив на хід конфлікту зробить позиція могутнього, але сліпого актора. Який будь-кого розмаже хвостом, якщо рушить. Але при цьому не дуже добре бачить, куди він б’є.

8. Пункт 7 значною мірою пояснює обережність та консервативність зовнішньої політики США. Вони набагато менш схильні до різких рухів, ніж це здається з Росії, і куди повільніше розгойдуються.

9. Консерватизм зовнішньої політики США виявлявся, наприклад, у небажанні доламувати Радянський Союз. Навіть у серпні 1991 року вони виступали за його збереження і проти сепаратизму союзних республік. Зокрема проти незалежності України. Гугліть Chicken Kiev Speech.

10. Представляти колапс СРСР як наслідок цілеспрямованих зусиль США означає видавати нужду за чесноту. Вони до останнього, тобто до осені 1991, сподівалися на збереження Союзу і вели переговори з союзним урядом, який давно втратив будь-який вплив. Вони прийняли розпад заднім числом, як fait accompli, після чого самі себе привітали з перемогою. Типова історія. У реалі вони цього не тільки не прагнули, а й намагалися запобігти розпаду. Вони тільки не знали, на які кнопки натиснути

11. У 1991 США намагалися врятувати СРСР. Нині вони рятуватимуть Росію, у плані рятуватимуть її державну єдність. У Вашику це пристрасне бажання добре помітне.

Зовнішньополітичні інституції США докладають багато зусиль, щоб уникнути розпаду РФ. Ці зусилля здебільшого абсолютно ідіотські.

Тобто вони, звісно, тільки виглядають ідіотськими, а насправді дуже добре мотивовані. Просто вмотивовані вони не зовнішньополітичними, а внутрішньополітичними міркуваннями.

Взагалі виходьте з того, що для гегемона зовнішньої політики немає, є тільки внутрішня.

Якщо зовнішній світ не становить небезпеки (а він не становить), то пішов він нах*й, цей зовнішній світ, він може викликати якийсь інтерес тільки у зв’язку з якимись ремінісценціями й алюзіями на наш світ внутрішній, по-справжньому багатий і цікавий. Ефективності дій, вкладених у зовнішній світ, така позиція, звісно, не сприяє.

12. Контрпродуктивність зусиль США для порятунку РФ взагалі-то рокована. Гегемон сліпий, бо невразливий. Оскільки на цей час він не бачить ніякої (реальної) екзистенційної небезпеки ззовні, зір, спрямований зовні, атрофується. Ситуація може змінитись лише якщо він відчує таку небезпеку. Але поки що до цього ще далеко. Тому я не думаю, що в американців вдасться врятувати Росію.