Чи варто Татарстану претендувати на всі території, де живуть етнічні татари?

Питання майбутніх кордонів держав Ідель-Уралу дуже дражливе. І «спеціально навчені люди» з лав ФСБ його грамотно качають. Їхня мета – спровокувати конфлікт, щоб народи нашого регіону боролись один з одним, а не з імперією. Але чи справді варто претендувати на максимальну кількість територій, коли випаде історичний шанс мати власну державу? Телеграм-канал «Татарстан майбутнього» навів думку одного свого підписника із цього питання.

Раніше на цьому каналі виставлялися різні карти можливого майбутнього Татарстану. Майже всі вони охоплювали території більше фактичних меж. І в коментах писали: це наше, те наше – там татарське село, область, заберемо, і те також заберемо. Чи зможемо забрати, чи ні – це питання… Але зараз не про це. Запитання ось у чому: а чи потрібна нам ще територія? Який зиск отримаємо ми, татари? І що отримаємо на додачу до цієї вигоди?

Наведу приклад: раніше жив у затишній невеликій квартирі, місця вистачало (тісно точно не було). Переїхав до великого приватного будинку. З вигоди отримав простір та й типу престиж. Зате побільшало турбот, тобто збільшилися витрати на ремонт, на опалення, на благоустрій додаткових кімнат, податки, плюс додалося прибирання.

З територією те саме. Забираємо, отримуємо простір – типу престиж, та й кордон із Казахстаном. У навантаження йде земля, яку доведеться впорядковувати (вкладати в інфраструктуру), а потім і утримувати. Отримуємо п’яту колону у вигляді місцевих Ваньок, які, крім як пити, нічого не вміють і не хочуть уміти, і які ледь що кричать про демократію і що вони теж мають права і постійно звинувачуватимуть нас у тому, що ми їх захопили і є окупантами. Також можливі постійні міжнародні суди на тему правомірності захоплення території.

Тепер про кордон Казахстану. У разі повного розвалу РФ у нас і так будуть кордони нехай не з Казахстаном – з іншими, яка різниця – з будь-ким можна домовитися на взаємовигідних умовах. Межувати з великою державою, як Казахстан, радше мінус, ніж плюс. Постійна загроза окупації, постійний тиск. (Нехай краще за РБ несе цю ношу.) А для тих, хто вважає, що Казахстан наші друзі, скажу: так, казахи наші брати, але в політиці немає друзів, а є інтереси.

Тому звертаюся до всіх: давайте спочатку звільнимо й побудуємо незалежну державу на своїй землі. А імперськість залишимо рашистам.