Чи готовий Башкортостан до «атвєтки»?

Башкорти іноді вражають бажанням бігти попереду поїзда на неправедну, непотрібну війну. Можливо, це зворотний бік їхньої пасіонарності, що збереглася… Ось сміливості та незговірливої ​​впертості вистачає на Баймак і протести у передових верств, але в іншої частини населення республіки так само внутрішня енергія штовхає на пошук «грошей, удачі та здобичі» на українському фронті. Як це назвати, коли відваги та сміливості достатньо, а колективного розуму поки що не вдалося нажити?

72 бригада, до якої був приписаний Азат Бадранов (насправді ніколи не бував на самому фронті), розносить залишки Вугледару. Бригада укомплектована у Башкортостані, Самарі й Оренбурзі.

Люди, які пишуть, що «неприпустимо, щоб до Башкортостану прилітало щось навіть по військових об’єктах, бо тоді це означатиме напад на республіку» — вони знають, що творять вихідці з цієї самої республіки, але в хорошоросійському стилі лицемірно вважають, що «відповіді не повинно бути, бо ми образимося».

Єдиний вихід після такої ситуації, щоб не було ударів у відповідь — залишити склад РФ і видати міжнародному суду всіх військових злочинців і найманців. Звільнитися від окупації. Це єдиний варіант порятунку Башкортостану від усіх ворогів Росії. Інакше буде, як завжди і буває: якщо ви прийшли в одній компанії з тим, кого б’ють, і ніяк не намагаєтеся покинути цю компанію — скоро почнуть бити і вас. За те, що були «заодно».