Чому насправді варто боятися не розпаду РФ, а того, що він не відбудеться?

Чому насправді варто боятися не розпаду РФ, а того, що він не відбудеться?

Хто й навіщо лякає світ розпадом РФ? Чому насправді світ тільки виграє від цього? Ось як на ці запитання відповідає Форум Вільних Народів ПостРосії.

Уся нинішня кремлівська вертикаль, а також її всілякі відгалуження-спадкоємці – як божевільні імперці аля Пригожин-Кадиров, так і псевдоліберальна московська псевдоопозиційна тусовка (такі ж чекістські вовки, тільки тимчасово в овечій шкурі) – продовжують просувати наративи неможливості та катастрофічних сценаріїв розпаду Росії.

І в ці маніпуляції та мантри, на жаль, досі вірить дуже багато людей, включно з деякими стейкхолдерами та лідерами думок у країнах НАТО та ЄС, вважаючи самозбереження Росії як єдиної держави абсолютно безальтернативним і самозрозумілим.

Здається, у цьому сп’янінні, «ризиків», «хаосу» та «загроз» від демонтажу РФ, багато хто забуває, яким благом для всього світу та Європи став розвал СРСР, а жалкує сьогодні про нього лише той, хто його вважає (вибачте за цитування терориста) «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття» – ми з вами чудово знаємо, хто саме…

Але, звісно ж, із цим божевільним військовим злочинцем і сьогодні інфікованим ним вірусом рашизму (міксу карго-культу перемоги та колишньої ілюзорної «величі») близько 85% жителів РФ, не погодяться десятки мільйонів вільних громадян у Польщі, Чехії, Угорщині, Литві, Румунії, Латвія, Болгарія, Казахстан, Україна, Естонія, Вірменія, Суомі, Сакартвело, Німеччина, Молдова, Словаччина, Азербайджан і т.д.

У своїй імперській пропаганді чекісти апелюють до чотирьох основних «загроз від розвалу РФ»:

1. Розповзання ядерної зброї.

2. Посилення Китаю.

3. Вартість і гарантії поставок ресурсів (насамперед газу та нафти).

4. Війна всіх проти всіх.

На всю цю дешеву пропагандистську нісенітницю нам є що відповісти:

1. Усі нові держави постросійського простору згодні й одразу в обов’язковому порядку, під контролем МАГАТЕ, ООН, країн ЄС і НАТО повністю відмовляються від ЯЗ (а також усіх видів іншої зброї масового ураження), чим забезпечують повну денуклеаризацію всієї Східної Європи та Північної Азії.

2. Нові незалежні держави в Центральній і Східній Азії – Тихоокеанська Федерація (Примор’я, Приамур’я, північна частина Карафуто), Сполучені Штати Сибіру, ​​Бурятія, Республіка Камчатка та Чукотка, Алтай, Хакасія, Тива та інші – будуть насамперед економічними та торговими партнерами, а також союзниками для Японії, Республіки Корея, США, Республіки Китай (Тайвань), Канади й Австралії, а не КНР.

Тобто, якраз навпаки, вони стримуватимуть усе більш неадекватні імперські амбіції КНР на Півночі, чим суттєво скоротять поле для маневру «імператора Сі» з компанією на Півдні, Південному Сході та Сході Азії.

Можливо, у східній Азії й/або Тихоокеанському регіоні виникне і певний аналог НАТО зі стримування мілітаризму, експансії й агресії КНР, куди крім перерахованих вище країн зможуть приєднатись і В’єтнам, Таїланд, Індонезія, Монголія, Казахстан, Киргизстан і навіть Індія.

3. Немає ніякого «російського» газу та нафти. Є тюменський, башкирський, ногайський і татарський газ. Немає нікого «російського» золота, лісу, алмазів, зерна, нікелю й алюмінію. Є сибірські, бурятські, уральські, ойратські, карельські, якутські, кубанські, донські та поморські.

Російські сьогодні є лише імперіалізм, колоніальна політика, тероризм, безвихідь і божевілля.

Коли ж Імперська РФ припинить своє формальне існування, замість одного, дуже ненадійного, агресивного та неадекватного посередника-Кремля з ядерними боєголовками та пропагандистськими RT та Sputnik TV їй на зміну прийде кілька різних, конкуруючих постачальників, які боротимуться за покупця. Вартість ресурсів не тільки нормалізується завдяки зниженню впливу політичних, позаринкових факторів на ціни, а й значно диверсифікується.

Словом, покупці та споживачі (насамперед у країнах ЄС) суттєво виграють.

4. Так, ризики нових конфліктів, особливо у певних місцях «розлому» – можливі. Але, як свідчить досвід розвалу СРСР, якщо подібні речі штучно не стимулюються ззовні (насамперед Москвою, а зараз, можливо, вже й Пекіном) – їх можна превентивно мінімізувати.

У мирі та компромісі зацікавлені всі держави постросійського простору, оскільки саме вони запорука їхнього власного розвитку, успіху та міжнародних інвестицій.

І це ще ми не згадуємо про всіх додаткових, як глобальних (ядерні, економічні, ресурсні, військові, енергетичні, кліматичні), так і регіональних (Близький Схід, Центральна Азія, Кавказ, регіон Сахель) і локальних (Україна, Сирія, Білорусь, Боснія, Молдова, Сакартвело) геополітичних бенефітів від демонтажу нинішньої РФ: припинення підтримки-кураторства терористичних і вкрай авторитарних режимів по всьому світу (Венесуела, Іран, КНДР, Афганістан, Білорусь, Таджикистан, Туркменістан і т.д.), закінчення «політики» накачування брудними кривавими грошима та ресурсами всіх ультраправих та ультралівих сил у країнах ЄС, створення та підтримки терористичних структур по всьому світу, гібридні атаки та проксі-війни (кібер-, електоральні та прямої дії, як-от підрив складів у Чехії та «Новачок» у СК), значне зниження нафтогазового шантажу, припинення «діяльності» – свавілля ПВК у Центральній Африці, моментальне закінчення агресії, окупації та війни в Україні etc.

Корреспондент

Напишіть відгук