Чому діяти необхідно негайно: 7 тез про деколонізацію РФ та реконструкцію держав постросійського простору

Дедалі більш очевидно, що Росія приречена на розпад. Як провести цей процес так, щоб від нього виграли всі — і нинішні громадяни РФ, і світова спільнота? Форум Вільних Народів ПостРосії оприлюднив 7 тез про деколонізацію РФ та реконструкцію держав постросійського простору.

1. Форма і суть РФ (як «єдиної» російської держави), її імперський характер (ще й посилений географічною континентальністю) — це не просто одна з опцій, не просто загроза, це діагноз: поки Росія залишається єдиною державою, керованою з імперського центру, вона буде поневолювати своїх громадян і всіма способами (включно з військовим) загрожувати ВСІМ своїм сусідам і миру на всій Землі.

2. Нова архітектура колективної безпеки та довгостроковий світ як у Європі, так і у світі глобально, неможливі, поки Росія існує як єдина держава.

Факт її існування в такій формі — це постійні та систематичні: гібридні атаки, проксі-напади, державний тероризм, підконтрольні маргінали, корумповані чиновники, масована пропаганда, афілійований криміналітет і реальні масштабні війни включно з високою ймовірністю початку ядерної.

Для самих громадян (точніше — підданих, адже жителі не мають реальних прав і свобод) РФ продовження її існування в нинішньому вигляді — це доноси, арешти, репресії, і цілком імовірно — незабаром табори, депортації та розстріли, тобто повернення класичних практик сталінізму часів «розквіту» 1937-1938 р.

3. Логіка історії невблаганна: імперії завжди розвалюються (і остання імперія в Європі, звичайно ж, не є винятком).

На Росію вже незабаром чекає повний колапс і хаос (із високим ступенем ймовірності — і громадянська війна), і єдиний варіант, як цього уникнути — діяти превентивно та проактивно.

Процес розпаду — точніше, деколонізації РФ — має бути контрольований, тільки таким чином можливо мінімізувати ризики насильства та кровопролиття, забезпечити повну денуклеаризацію всіх незалежних держав-правонаступників РФ, їхню денацифікацію-декомунізацію (з трибуналом для ідеологів і керівників військових злочинів, репресій, терактів) і люстрацію — суттєво збільшити шанси на те, що значна частина нових держав стане не лише успішними, а й ліберальними, відкритими та демократичними.

4. Реконструкція країн постросійського простору — невід’ємна частина контрольованої стратегії її деколонізації.

Усі конструктивні сили (як на рівні держав, так і на корпоративному, неурядовому та приватному рівнях) у світі мають сприяти процесам економічного, соціального, культурного та торговельного розвитку держав ПостРосії, їхньої інтеграції в нову архітектуру як регіональних, так і глобальних систем безпеки, кастомізовані Плани Маршалла для кожної конкретної держави постросійського простору, як елемент політики — перетворення вчорашнього божевільного агресора та кривавого безпринципного Enfant terrible на плеяду цивілізованих модерних ліберальних держав (кейси Японії та ФРН після II Світової Війни).

5. Контрольований процес деколонізації РФ та реконструкції може заразом вирішити десятки глобальних і регіональних проблем і створити нові можливості для глобальної торгівлі, інвестицій, розвитку, яких світ не знав з епохи «відкриття Китаю».

Зокрема йдеться про:

– припинення існування головного джерела використання нафти, газу й інших копалин як «геополітичних» товарів та інструменту шантажу;

– припинення існування головного джерела підтримки терористичних угруповань та ультра-маргінальних політичних рухів (як (псевдо)лівих, так і (псевдо)правих) у всьому світі;

– припинення втручання у електоральні процеси у країнах Європи та Північної Америки;

– припинення існування головного джерела корумпування чиновників і підриву довіри до інституцій (як державним, так і муніципальним) у Європі.

Контрольована деколонізація РФ — це реальний win-win для всіх сторін (крім терористів, військових злочинців, корупціонерів та тиранів), адже від цього виграють як визволення нації та регіони, окуповані зараз терористичною імперією Кремля, всі сусіди сучасної РФ та світ загалом.

Навіть культура і російська мова, якими більше не буде імперського тавра і використання як м’якої сили та прелюдії до російських танків окупації, стануть справді світовою спадщиною (а російська мова — справжньою та ще однією з — нарівні з англійською, французькою, арабською та іспанською — lingua franca).

6. За умови стратегічного підходу до деколонізації РФ та реконструкції ДПП (держав постросійного простору) ці дії будуть дуже важливим прецедентом, які суттєво охолодять мілітаристський запал, амбіції та потенціал різного роду агресивних, авторитарних і/або тоталітарних тиранів і держав (від Угорщини) і до КНР, Ірану та Венесуели).

Більшість нових незалежних держав ПостРосії оберуть взаємодію та стратегічне партнерство з країнами ЄС, НАТО, Японією та Республікою Корея, чим буде суттєво знижено потенціал подальшого посилення нездорових амбіцій КНР, яким, навпаки, дуже сильно може сприяти повільна деградація «єдиної та неподільної РФ», яка поступово перетворюватиметься на васала Бейджина, лише розширюючи його можливості, зокрема й військового характеру.

7. Для успішної реалізації сценарію контрольованої деколонізації РФ та реконструкції ГПП необхідна системна робота, невідкладні дії (адже над нами всіма буквально висить Дамоклів меч початку ядерної війни — божевільні військові злочинці з Кремля готові і, більше того, бажають «натиснути кнопку», розуміючи свою безкарність, нерелевантну реакцію цивілізованого світу на всі їхні акти терору та злочинів за останні 30 років, і головне — абсолютно рефлекторну, кон’юнктурну політику, де відсутні стратегічне мислення, бачення та превентивні інструменти впливу, вже й не згадуючи про вкрай низький рівень глобального політичного лідерства) і координація всіх ліберальних країн як членів ЄС і НАТО, так і держав Тихоокеанського регіону (Японія, Австралія, Республіка Корея в першу чергу).

Міжнародна коаліція має максимально підтримувати всі здорові та конструктивні рухи корінних народів та регіоналістів у сучасній РФ (включно з тими, кому довелося емігрувати), реальну дисидентську опозицію, яка протягом усіх 30 років виступала опонентом кремлівського імперського мілітаризму та державного тероризму, при цьому повністю відмовившись або скоротивши до мінімуму контакти з москвоцентричною імперською (псевдо)ліберальною (псевдо)опозицією Путіну — це лише ще один інструмент з арсеналу soft power Кремля, як і РПЦ, корумповані «інтелектуали», що розповідають про «вину Заходу, зони впливу та зрозуміти Росію» тощо — це всі елементи гібридних атак, щоб роз’єднати цивілізований світ і унеможливити ті дії, які є на сьогодні не тільки невідкладними, а й безальтернативними: повна контрольована деколонізації РФ з перетворенням її на 20-40 незалежних вільних держав з подальшою реконструкцією.