Частина національної культури чи національної ганьби?

За всіма в Ідель-Уралі помічено такий грішок. Книга, пісня, фільм, спектакль російською мовою — не важливо що, головне, щоб це створив представник корінного народу. Бажано того народу, з якого походиш і ти. Тоді цьому творцю шана і повага, мовляв, можуть і наші, не тільки росіяни! Це є частиною національної культури, люди готові підтримувати цю творчість.

Але вся ця «творчість» створюється зі свідомим ігноруванням рідної мови. Тому що вона «непопулярна», тому що вона «безперспективна», бо вона «не всім подобається», бо «на ній велику аудиторію не збереш». При цьому що активніше люди таке заохочують, то більше подібного продукту з’являється і то менше творять рідною мовою.

Тобто комплекс неповноцінності сам себе розвиває та масштабує.