Битви виграють солдати, війни виграють економіки

Гроші — кров економіки. Зрозуміло, що для багатьох росіян зі сміттєвим IQ (когорта відданих слухачів Дмитра Алкоголієвича Медведєва) ця сентенція ні про що не говорить, і жодних змін вони поки що не помічають. Можна й далі твердити: «Мене курс долара не цікавить, у мене доларів немає!» Але новина про курс США на дедоларизацію Росії — це важлива новина на сьогоднішній день.

У таких умовах можливе повернення до часів пізнього СРСР, коли в країні було три курси долара: офіційний (для держзакупівель у Заходу), кліринговий (для радтуристів, які виїжджають за кордон) та чорного ринку (реальний курс для народу). Непогано було би прочитати деяким росіянам хоча б мінімальний лікнеп-курс на тему ціноутворення. Якось роз’яснити їм на пальцях, що, наприклад, сьогодні основний потік високотехнологічних товарів іде в країну з Китаю, а ціна цих товарів жорстко прив’язана до курсу долара. Коштує китайський автомобіль 30 тис. доларів сьогодні, він коштуватиме стільки ж і завтра! Але в рублях це: вчора — 2 млн 100 тис., а сьогодні раптом уже 3 млн 600 тис. Для не обтяженого економічними роздумами простолюду скажемо: цей же ефект можна застосувати і до пральних машин, і до телевізорів, і до смартфонів із планшетами, і навіть до джинсів із кросівками. Товар той самий, але «рідних» наших рублів за нього віддай більше!

Є в потоці неприємних економічних новин і таке: падають в ціні на міжнародному фондовому ринку акції російських компаній. Тут трохи складніше, простолюддю пояснити скрутніше, але фінансово-промислова еліта Росії ситуацію «просікає». Адже ніхто не зберігає «зароблені» мільярди доларів під ліжком. Більшість цих грошей вкладено у бізнес — у основні й оборотні фонди підприємств. І працює там, створюючи додаткову вартість. Але хто захоче купувати акції підприємств, що розташовані в країні, яка веде незрозумілу війну з незрозумілими перспективами її закінчення? А якщо ця фабрика також може не сьогодні-завтра потрапити під санкції, і її продукцію купувати стане токсично? Ось ціни на російські акції й падають… Еліта починає хвилюватись і дивитися не в той бік, куди пропонує Дмитро Алкоголієвич.

А тут на додачу від деяких міжнародних ринків російський бізнес стали віднаджувати. Ні, поки що викопних ресурсів, цікавих для американців та європейців, в ерефії вистачає: різні там рідкісноземельні метали, титан та ін. Але ринок нафти, газу помітно просідає, якутські алмази й уранове паливо для АЕС — теж під санкціями, і список таких підсанкційних товарів зростає.

Новомодний економічний термін «військове кейнсіанство», що циркулює останнім часом у російських ЗМІ, мав подати надію громадянам на вихід економіки країни з лихоманкового стану. Держава, мовляв, вливає в економіку великі гроші через високі зарплати та різні види соціальної допомоги, а народ одразу ж біжить до магазинів, радісно ці гроші витрачає і таким чином пожвавлює ринок і позитивні процеси у народному господарстві. Так-то воно так, тільки трішечки не так! Товарів вітчизняного виробництва на ринку не вистачає, а відразу вони не можуть з’явитися. Раніше був імпорт готових товарів та іноземних комплектуючих для власного виробництва, а сьогодні нема! Почали будувати, створювати і зводити своє, а тут на тобі — нема кому на цих фабриках із заводами працювати… Працівники всі на війні (крім тих, хто вже повернувся в чорному пластиковому пакеті).

Всі разом ці небажані процеси ведуть до знецінення грошей, зростання цін, завмирання цілих економічних галузей (за винятком тих, що працюють на ВПК).

Либонь, можна додати до наших «гарних» економновин рішення про блокування доступу російських користувачів до програмного забезпечення — будьте ласкаві, готуйтеся до переходу на дерев’яні рахунки і телефони з дисковим набором… Утрую, звісно, але курс російського економічного корабля промальовується саме в цьому напрямі.

В Україні, припускаю, теж вистачає економічних проблем, та й бідніша вона в ресурсному відношенні, ніж Росія — і грошей, і копалин, і людей у ​​них буде менше. Українці сподіваються на допомогу своїх партнерів із-за кордону. На подив багатьох, ця допомога посилюється: більше зброї, боєприпасів і високотехнологічної військової техніки, більше грошей (зокрема з використанням конфіскованих дивідендів від заморожених російських мільярдів в іноземних банках), більше можливостей доступу на ринки Європи та США для українських товарів. .. Морально підтримують Україну та перспективи вступу до ЄС та НАТО — це дуже далеко, у майбутньому, але відразу хочеться запитати: «А що в майбутньому у Росії?»

Хто в цьому змаганні економік виграє — ніхто сказати не може, але добре стає видно, в який бік іде кожна з країн-учасниць війни і яка в неї довгострокова перспектива. Нерайдужні прогнози для російської економіки були підтверджені підсумками саміту Великої сімки, лідери світового економічного та соціального розвитку демонструють готовність консолідовано піднімати ставки у боротьбі за збереження основних принципів міжнародного права та неготовність вірити будь-яким заявам російського президента.

Тут В. Путін змушений знову пред’являти свій непобивний козир — атомну бомбу: може, ми і прос…мо все на світі, але зате як бабахнем!

Шайтан його забери, мене таке зовсім не заспокоює!