Бийте горщики не одне об одного, а об окупантів

Після статті про практично неминучість татаро-башкортської війни ми бачимо приклад, чим закінчилася вірмено-азербайджанська війна. Статус-кво фактично залишився на тому самому місці, де і був до її початку. Виявляється, без направляючої руки Кремля сторони просто змогли домовитись. Причому на цілком прийнятних для кожної зі сторін умовах.

Тільки все це коштувало десятків тисяч життів з обох боків, сотень тисяч біженців, занапащеної й отруєної природи, безлічі зруйнованих міст і сіл, гальмування і навіть занепад економік обох країн протягом кількох десятиліть. Нехай та війна стане прикладом, чому не варто розпочинати ще одну схожу.

Краще боротися разом проти спільного ворога, ніж, йому на радість, боротися одне з одним тоді, коли категорично непримиренних розбіжностей нема.

Наскільки швидко ми звільнили б територію всіх республік Ідель-Уралу, якби не мали жодних нав’язаних Москвою стереотипів, якими нас намагаються роз’єднати і посварити? Часто доводиться бачити, що «Вільний Ідель-Урал» – це «імперський проект татар». Ви серйозно? Один зі співзасновників руху – ерзянин. Другий – татарин. Від тюрків і від фінно-угрів по одному лідеру з кожного боку.

Ніхто не проти, якщо з’являться й від інших народів лідери, які приєднаються до нашого руху. Жодного імперського проекту немає. Є проект конфедерації шляхом здобуття незалежності та суверенітету для кожної республіки і лише потім, за її рішенням – вступ/не вступ її до складу конфедерації Ідель-Уралу. Ми дуже відстали навіть від якогось РДК (яке воює за переформатування імперії, але не її розпад). Вони вже можуть протистояти регулярній російській армії, а нам ще довго набирати силу та ресурси. Усім нам. Кожен народ Поволжя. Якщо ми не можемо досягти цього результату поодинці, то давайте хоча б усі разом. Або ми й зникнемо всі разом, без боротьби.

Хочете приєднатися до нас – пишіть.